До галатів1

Привітання й апостольська влада

Апо́стол Павло́, поставлений ні від людей, ані від чоловіка, але́ від Ісуса Христа й Бога Отця, що з мертвих Його воскресив,

і присутня зо мною вся браття, до Церко́в галаті́йських:

благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа,

що за наші гріхи дав Само́го Себе, щоб від злого сучасного віку нас визволити, за волею Бога й Отця нашого, —

Йому слава на віки́ вічні, амі́нь!

Дивуюся я, що ви так скоро відхи́люєтесь від того, хто покликав Христовою благодаттю вас, на іншу Єва́нгелю,

що не інша вона, але деякі є, що вас непокоять, і хочуть перевернути Христову Єва́нгелію.

Але якби й ми або а́нгол із неба зачав благовісти́ти вам не те, що ми вам благовісти́ли, — нехай буде прокля́тий!

Як ми перше казали, і тепер знов кажу́: коли хто вам не те благовісти́ть, що ви прийняли́, — нехай буде прокля́тий!

Бо тепер чи я в людей шукаю призна́ння чи в Бога? Чи лю́дям дба́ю я догоджа́ти? Бо коли б догоджав я ще лю́дям, я не був би рабо́м Христовим.

Звіщаю ж вам, браття, що Єва́нгелія, яку я благовісти́в, — вона не від людей.

Бо я не прийняв, ні навчився її від люди́ни, але об'явленням Ісуса Христа.

Чули бо ви про моє поступо́вання перше в юдействі, що Божу Церкву жорсто́ко я переслідував та руйнував її.

І я перевищував в юдействі багатьох своїх рове́сників роду мого, бувши запе́клим прихильником моїх отці́вських переда́нь.

Коли ж Бог, що вибрав мене від утро́би матері моєї і покликав благода́ттю Своєю, уподобав

виявити мною Сина Свого, щоб благовістив я Його між поганами, — я не радився зараз із тілом та кров'ю,

і не відправився в Єрусалим до апо́столів, що передо мною були, а пішов я в Ара́бію, і зно́ву вернувся в Дама́ск.

По трьох ро́ках пото́му пішов я в Єрусалим побачити Ки́фу, і в нього пробув днів із п'ятнадцять.

А іншого з апо́столів я не бачив, крім Якова, брата Господнього.

А що вам пишу́, ось кажу́ перед Богом, що я не обманюю!

Пото́му пішов я до си́рських та кілікі́йських країн.

Церква́м же Христовим в Юдеї я знаний не був особисто, -

тільки чули вони, що той, що колись переслідував їх, благовісти́ть тепер віру, що колись руйнував був її.

І сла́вили Бога вони через мене!

Use ← → arrow keys to navigate