Біблійні вірші про Trees

І також Хура́мові раби та раби Соломонові, що дово́зили золото з Офіру, спрова́джували алму́ґове дерево та дороге́ камі́ння.

І пороби́в цар з алмуґового де́рева схо́ди для Господнього дому та для дому царсько́го, і гу́сла, і а́рфи для співакі́в. І такі речі, як вони, не ба́чені перед тим в юдейському Кра́ї!

І поздобува́ли вони міста́ укрі́плені, та землю ситу, і посі́ли доми, повні всякого добра́, повите́сувані в ске́лях водозбо́ри, виноградники, і оливки, і багато овоче́вих дере́в. І вони їли й наси́тилися, і постава́ли товсті́, і насоло́джувалися Твоїм великим добро́м.

Бо дерево має наді́ю: якщо буде стя́те, то силу отримає зно́ву, і па́рост його не загине;

Під ло́тосами він виле́жується, в укритті́ очере́ту й болота.

Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить, і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на сиді́нні злорі́ків,

та в Зако́ні Господнім його насоло́да, і про Зако́н Його вдень та вночі він роздумує!

І він буде, як дерево, над во́дним потоком поса́джене, що ро́дить свій плід своєдчасно, і що листя не в'яне його, — і все́, що він чинить, — щасти́ться йому́!

I have seen the wicked in great power, and spreading himself like a green bay tree.

Я сказав до лихих: Не шалійте, а безбожним: Не підіймайте ви ро́га!

He destroyed their vines with hail, and their sycomore trees with frost.

І покликав Він голод на землю, всяке хлі́бне стебло́ полама́в.

Перед їхнім обличчям Він мужа послав, — за раба Йо́сип про́даний був.

го́ри та па́гірки всі, плідне дерево та всі кедри́ни,

Вона дерево життя для тих, хто тримається міцно її, і блаженний, хто де́ржить її!

Плід праведного — дерево життя, і мудрий життя набуває.

Язик ла́гідний — то дерево життя, а лука́вство його — залама́ння на дусі.

запрова́див для себе садки́ та гаї́, і понаса́джував в них усіля́ких дерев овоче́вих.

і будуть боятись високого місця, і жа́хи в дорозі їм бу́дуть, і мигда́ль зацвіте, й обтяжі́є коби́лка, і загине бажа́ння, бо люди́на відхо́дить до вічного дому свого́, а по вулиці будуть ходити довко́ла голосі́льники,

„Як та яблуня між лісови́ми дере́вами, так мій коханий поміж юнака́ми, — його ті́ні жадала й сиділа я в ній, і його плід для мого піднебі́ння солодкий!

„Хто вона, що вихо́дить із пустині, спира́ючися на свого коханого? Під яблунею я збуди́ла тебе, — там повила́ тебе мати твоя, там тебе повила́ твоя породи́телька!“

Бо станете ви, як той дуб, що листя всиха́є йому́, і як сад, що не має води.

І коли позоста́неться в ній ще десята части́на, вона зно́ву спусто́шена бу́де. Але мов з тереби́нту й мов з ду́бу, зоста́неться в них пень по зру́бі, насіння бо святости — пень ї́хній!

І спові́щено Давидів дім, і сказано: „Став табо́ром Ара́м у землі Єфремовій“. І захиталося серце його й серце наро́ду його, як хитаються лісові́ дере́ва від вітру!

і буде оста́нок дере́в його лісу такий нечисле́нний, що й хло́пець їх спише!