Біблійні вірші про Thanksgiving

Царю́є Госпо́дь, — зодягну́вся у ве́лич, зодягнувся Господь, опереза́вся Він силою, — і міцно поставлений все́світ, щоб не захитався!

Співайте для Господа, благословля́йте Ім'я́ Його, з дня на день сповіщайте спасі́ння Його!

Rejoice in the LORD, ye righteous; and give thanks at the remembrance of his holiness.

перекі́рливе серце відхо́дить від мене, лихого не знаю!

Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо наві́ки Його милосе́рдя!

„Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо наві́ки Його милосердя!“

¶ O give thanks unto the LORD, for he is good: for his mercy endureth for ever.

I will offer to thee the sacrifice of thanksgiving, and will call upon the name of the LORD.

Над рі́чками Вавило́нськими, — там ми сиділи та й плакали, коли зга́дували про Сіо́на!

На ве́рбах у ньому повісили ми свої а́рфи,

спі́ву бо пісні від нас там жада́ли були́ понево́лювачі наші, а весе́лощів — наші мучи́телі: „Заспівайте но нам із Сіонських пісе́нь!“

Тобі, Боже батьків моїх, я дякую та сла́влю Тебе, що Ти дав мені мудрість та силу, а тепер відкри́в мені, що я від Тебе просив, — бо Ти відкрив нам справу царе́ву“.

Тому́ цар Дарій написав це писа́ння та заборо́ну.

Ті, що трима́ються ма́рних божкі́в, — свого Милосердного кидають.

Того ча́су, навчаючи, промовив Ісус: „Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовля́там відкрив.

А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: „Пийте з неї всі,

тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив:

І години тієї вона надійшла, Бога сла́вила та говорила про Нього всім, хто визво́лення Єрусалиму чекав.

Фарисей, ставши, так молився про себе: „Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: зди́рщики, неправедні, перелю́бні, або як цей ми́тник.

А Ісус узяв хліби́, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.

І зняли́ тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: „Отче, дяку прино́шу Тобі, що Мене Ти почув.

А промовивши це, узяв хліб та подякував Богові перед усіма́, і, поламавши, став їсти.

А звідти брати, прочувши про нас, назустріч нам вийшли аж до Аппіфо́ру та до Тритаве́рни. Побачивши їх, Павло дякував Богові та посмілі́шав.

Отже, насамперед дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, що віра ваша звіщається по всьому світові.

бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемні́ли своїми думка́ми, і запа́морочилось нерозумне їхнє серце.