Біблійні вірші про Selfishness

І коли скаже вухо, що я не від тіла, бо я не око, — то хіба через це не від тіла воно?

Коли б оком було ці́ле тіло, то де був би слух? А коли б усе слух, то де був би нюх?

Та нині Бог розкла́в чле́ни в тілі, кожного з них, як хотів.

Якби всі одним чле́ном були́, — то де тіло було б?

Отож, тепер чле́нів багато, — та тіло одне.

Бо око не може сказати руці: „Ти мені непотрібна“; або голова знов нога́м: „Ви мені непотрібні“.

Але чле́ни тіла, що здаються слабіші, значно більше потрібні.

А тим, що вважаємо їх за зовсім нешановані в тілі, таким честь найбільшу приносимо, і бридкі наші члени отримують пристойність найбільшу,

а нашим пристойним того не — потрібно. Та Бог змішав тіло, і честь більшу дав нижчому членові,

щоб поді́лення в тілі не було́, а щоб чле́ни одна́ково дбали один про о́дного.

І коли те́рпить один член, то всі чле́ни з ним те́рплять; і коли один член пошано́ваний, то всі члени з ним тішаться.

І ви — тіло Христове, а зосібна — ви чле́ни!

не пово́диться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не ду́має лихо́го,

Бо Христова любов спону́кує нас, що ду́мають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли.

А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес.

Бо ви знаєте благода́ть Господа нашого Ісуса Христа, Який, бувши багатий, збіднів ради вас, щоб ви збагатились Його убо́зтвом.

Носіть тягарі́ один о́дного, і так виконаєте зако́на Христового.

між якими й усі ми проживали колись у пожадливостях нашого тіла, як чинили волю тіла й думо́к, і з природи були дітьми́ гніву, як і інші, -

Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших.

Бо я одноду́мця не маю ні о́дного, щоб щиріше подбав він про вас.

Усі бо шукають свого́, а не Христового Ісусового.

Знай же ти це, що останніми днями настануть тяжкі́ часи́.

Будуть бо люди тоді самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухня́ні, невдячні, непобожні,

нелюбовні, запеклі, осу́дливі, нестримливі, жорстокі, нена́висники добра,

зрадники, нахабні, бундю́чні, що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога, —