Біблійні вірші про Selfishness: Inconsistent with communion of saints

Бо як в однім тілі маємо багато членів, а всі члени мають не однакове ді́яння,

так багато нас є одне тіло в Христі, а зосібна ми один о́дному члени.

Бо як тіло одне, але має членів багато, усі ж чле́ни ті́ла, хоч їх багато, то тіло одне, — так і Христос.

Бо ми всі одним Духом охрищені в тіло одне, — чи то юдеї, чи ге́ллени, чи раби, чи то вільні, — і всі ми напо́єні Духом одним.

Бо тіло не є один член, а багато.

Коли скаже нога, що я не від тіла, бо я не рука, — то хіба через це не від тіла вона?

І коли скаже вухо, що я не від тіла, бо я не око, — то хіба через це не від тіла воно?

Коли б оком було ці́ле тіло, то де був би слух? А коли б усе слух, то де був би нюх?

Та нині Бог розкла́в чле́ни в тілі, кожного з них, як хотів.

Якби всі одним чле́ном були́, — то де тіло було б?

Отож, тепер чле́нів багато, — та тіло одне.

Бо око не може сказати руці: „Ти мені непотрібна“; або голова знов нога́м: „Ви мені непотрібні“.

Але чле́ни тіла, що здаються слабіші, значно більше потрібні.

А тим, що вважаємо їх за зовсім нешановані в тілі, таким честь найбільшу приносимо, і бридкі наші члени отримують пристойність найбільшу,

а нашим пристойним того не — потрібно. Та Бог змішав тіло, і честь більшу дав нижчому членові,

щоб поді́лення в тілі не було́, а щоб чле́ни одна́ково дбали один про о́дного.

І коли те́рпить один член, то всі чле́ни з ним те́рплять; і коли один член пошано́ваний, то всі члени з ним тішаться.

І ви — тіло Христове, а зосібна — ви чле́ни!