Біблійні вірші про Seekers

Пам'ятай милосердя Своє, о мій Господи, і ласки Свої, бо відвічні вони!

я громаду злочи́нців знена́видів, і з грішниками я сидіти не буду.

¶ Mine eyes are ever toward the LORD; for he shall pluck my feet out of the net.

Віддай їм за їхнім учинком, і за злом їхніх учинків, згідно з ді́лом їхні́х рук Ти їм дай, верни їм заслу́жене ними,

Господь сила наро́ду Свого́, і за́хист спасі́ння Свого пома́занця!

Wait on the LORD: be of good courage, and he shall strengthen thine heart: wait, I say, on the LORD.

Багато лихого для праведного, та його визволя́є Господь з них усіх:

Нехай засоро́мляться й будуть пога́ньблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоро́мляться ті, хто лихо мені замишляє.

Скажуть усі мої кості: „Господи, хто подібний до Тебе?“ Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря́ — від його дерія́.

¶ To the chief Musician, A Psalm of David. I waited patiently for the LORD; and he inclined unto me, and heard my cry.

Блаже́нний, хто дбає про вбогого, — в день нещастя Господь порятує його!

Господь берегти́ме його та його оживля́тиме, буде блаженний такий на землі, і Він не видасть його на пота́лу його ворогам!

На ложі неду́ги подасть йому сили Госпо́дь, — усе ложе йому перемінить в неду́зі його.

Розсуди́ мене, Боже, й справу́йся за справу мою із людьми́ небогобі́йними, визволь мене від люди́ни обмани та кривди!

Бож Бог Ти моєї тверди́ні, чого́ ж Ти покинув мене? Чого́ я блукаю сумни́й через у́тиск ворожий?

Пошли Своє світло та правду Свою, — вони мене бу́дуть прова́дити, вони запрова́дять мене до Твоєї святої гори та до місць пробува́ння Твого.

I нехай я дістанусь до Божого же́ртівннка, до Бога розради п потіхи моєї, — і буду на а́рфі хвали́ти Тебе, Боже, Боже Ти мій!

¶ A Psalm of David, when he was in the wilderness of Judah. O God, thou art my God; early will I seek thee: my soul thirsteth for thee, my flesh longeth for thee in a dry and thirsty land, where no water is;

Вислухай, Боже, мій голос, як ска́ржуся я, від стра́ху ворожого душу мою хорони!

Заховай мене від потає́много збору злочинців, від крику сваві́льців,

які нагостри́ли свого язика́, як меча, натягнули стрілу́ свою словом гірки́м,

щоб таємно стріляти в невинного, — вони нагло стріля́тимуть в нього, і не бу́дуть боятись!

У злій справі зміцня́ють себе, змовля́ються па́стки таємно розста́вити, кажуть: „Хто бу́де їх бачити?“

Вони кривди ховають. Загинемо, як за́дум їхній спо́вниться, бо нутро́ чоловіка та серце — глибоке!

Але́ вчинить Бог, що стріла́ на них стрі́лить, — і на́гло пора́нені будуть,