Біблійні вірші про Repentance

та й сказав: „Я згрішив, невинну кров ви́давши“. Вони ж відказали: „А нам що до того? Дивись собі сам“.

І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився.

виступив був так Іван, що в пустині христив та проповідував хрищення на покая́ння — для про́щення гріхів.

і говорив: „Збулися часи, — і Боже Царство набли́зилось. Покайтеся, і віруйте в Єва́нгелію!“

А Ісус, як почув, промовляє до них: „Лі́каря не потребують здорові, а слабі. Я не прийшов кликати праведних, але грішників (на покая́ння).“

І вийшли вони, і проповідували, щоб ка́ялися.

І він перейшов усю землю Йорда́нську, проповідуючи хрищення покая́ння для про́щення гріхів,

Не прийшов Я, щоб праведних кликати до покая́ння, а грішних“.

Блаженні голодні тепер, бо ви нагодо́вані бу́дете. Блаженні засму́чені зараз, бо вті́шитесь ви.

„Горе тобі, Хоразі́не, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то у Тирі й Сидоні були відбули́ся ті чу́да, що сталися в вас, то давно б вони покаялися в волосяни́ці та в попелі!

Того ча́су прийшли були дехто, та й розповіли́ Йому про галіле́ян, що їхню кров Пила́т змішав був із їхніми жертвами.

Ісус же сказав їм у відповідь: „Чи ви ду́маєте, що оці галіле́яни, що так постраждали, грішніші були від усіх галіле́ян?

Ні, кажу́ вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так!

Або ті вісімнадцять, що ба́шта на них завалилась була́ в Сілоа́мі й побила їх, — чи ду́маєте, що ті винні були більш за всіх, що в Єрусалимі живуть?

Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так!“

Наближа́лись до Нього всі ми́тники й грі́шники, щоб послу́хати Його.

Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: „Приймає Він грішників та з ними їсть“.

А Він їм розповів оцю притчу, говорячи:

„Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти́ й дев'яти́, та й не пі́де шукати загинулої, аж поки не зна́йде її?

А знайшовши, кладе на раме́на свої та радіє.

І, прийшовши додому, скликає він дру́зів і сусідів, та й каже до них: „Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загу́блену“.

Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одно́го грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьо́х і дев'ятьо́х праведників, що не потребу́ють покая́ння!...

Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не зна́йде?

А знайшовши, кличе при́ятельок та сусідок та каже: „Радійте зо мною, бо знайшла я загу́блену дра́хму!“

Так само, кажу вам, радість буває в Божих анголі́в за одного грішника, який кається“.