Біблійні вірші про Humility

Хто́ бо підно́ситься — буде впоко́рений, а хто впокоря́ється — той піднесе́ться“.

А ми́тник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: „Боже, будь милости́вий до мене грішного!“

Говорю́ вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підно́ситься, — буде пони́жений, хто ж понижа́ється, — той піднесе́ться“.

І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.

Він же промовив до них: „Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчи́нцями звуться.

Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник — як слуга,

Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуго́вує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як слуга.

Хто має заручену, той молодий. А дружко́ молодого, що стоїть і його слухає, дуже тішиться з голосу молодого. Така радість моя оце здійснилась!

Він має рости, я ж — малі́ти.

А коли обмив ноги вам Я, Госпо́дь і Вчитель, то повинні й ви один о́дному ноги вмивати.

Бо то Я вам при́клада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив.

Поправді, поправді кажу́ вам: Раб не більший за пана свого́, послане́ць же не більший від того, хто вислав його.

і про́стих світу, і погорджених, і незначни́х вибрав Бог, щоб значне́ зні́вечити.

так щоб не хвалилося перед Богом жодне тіло.

А я, як прийшов до вас, браття, не прийшов вам звіщати про Боже свідо́цтво з добі́рною мовою або мудрістю,

бо я наду́мавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп'я́того.

І я в вас був у немочі, і в страху́, і в великім тремті́нні.

Отаким похвалюся, а собою хвалитись не буду, — хіба тільки своїми не́мочами.

Бо коли я захо́чу хвалитись, то безумний не бу́ду, бо правду казатиму; але стримуюсь я, щоб про мене хто більш не поду́мав, ніж бачить у мені або чує від мене.

А щоб я через пребагато об'я́влень не велича́вся, то да́но мені в тіло колючку, — посланця́ сатани, щоб бив в обличчя мене, щоб я не велича́вся.

Про нього три ра́зи благав я Господа, щоб він відступився від мене.

І сказав Він мені: „До́сить тобі Моєї благодаті, — бо сила Моя здійснюється в немочі“. Отож, краще я буду хвалитись своїми не́мочами, щоб сила Христова вселилася в мене.

Тому любо мені перебува́ти в неду́гах, у при́кростях, у бі́дах, у переслідуваннях, в утисках через Христа. Коли бо я слаби́й, тоді я сильни́й.

Хва́лячися, я став нерозумний, — до того мене ви примусили. Бо хвалити мене мали б ви, — бо ні в чо́му я не залиши́вся позад від найперших апо́столів, хоч я й ніщо.

А ознаки апо́стола виявилися між вами в усякім терпінні, у знаме́нах і чу́дах та в силах.