Біблійні вірші про Humility

Тоді прийшов цар Давид, і сів перед Господнім лицем та й сказав: „Хто я, Господи Боже, і що́ мій дім, що Ти привів мене аж сюди?

Та й це ще було мале́ в оча́х Твоїх, Господи Боже, і Ти говорив також про Свого раба в будуччині. А це за зако́ном лю́дським, Господи Боже!

Що таке чоловік, що його Ти підно́сиш, що серце Своє прикладаєш до ньо́го?

Ти щора́нку за ним назираєш, щохвилі його Ти дослі́джуєш.

що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,

я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?

Таж Йому навіть місяць не світить, і в очах Його й зо́рі не ясні!

Що ж тоді люди́на ота́, — червя́к, чи син лю́дський — хроба́к?“

„Оце я знікче́мнів, — що ж маю Тобі відповісти? Я кладу́ свою руку на уста свої.

Я раз говорив був, і вже не скажу́, а вдруге — і більш не дода́м“!

„Слухай же ти, а Я буду казати, запитаю тебе, — ти ж Мені поясни́“.

Тільки по́слухом уха я чув був про Тебе, а тепер моє око ось бачить Тебе.

Тому́ я зрікаюсь гово́реного, і каюсь у по́росі й по́пелі!“

З уст дітей й немовля́т учинив Ти хвалу́ ради Своїх ворогів, щоб зни́щити проти́вника й ме́сника.

Коли бачу Твої небеса́ — діло пальців Твоїх, місяця й зо́рі, що Ти встанови́в, —

Згадай, Господи, про Давида, про всі його му́ки,

що клявсь Господе́ві, присяга́вся був Сильному Якова:

Великий Господь і просла́влений ве́льми, і недосліди́ме вели́ччя Його!

Рід ро́дові буде хвалити діла́ Івої, і будуть могу́тність Твою виявляти!

Перед царем не пиша́йся, а на місці великих не стій,

бо ліпше, як скажуть тобі: „Ходи вище сюди!“ аніж тебе зни́зити перед шляхе́тним, що бачили очі твої.

Бо ду́маю, що немудріший за кожного я, і не маю я лю́дського розуму,

і не навчився я мудрости, і не знаю пізна́ння святих....

Знаю, Господи, я, що не в волі люди́ни доро́ги її, не в силі люди́ни, коли вона ходить, кермува́ти своїм кро́ком.

Карай мене, Господи, тільки ж за су́дом, не гнівом Своїм, щоб не знищити мене́!