Біблійні вірші про Faith

Вірою ми розуміємо, що віки́ Словом Божим збудовані, так що з невидимого сталось видиме.

Вірою Авель приніс Богові жертву кращу, як Ка́їн; нею засвідчений був, що він праведний, як Бог сві́дчив про да́ри його; нею, і вмерши, він ще промовляє.

Вірою Ено́х був перене́сений на небо, щоб не бачити смерти; і його не знайшли, бо Бог переніс його. Бо раніш, як його перенесено, він був засвідчений, що „Богові він догоди́в“.

Вірою Ной, як дістав об'я́влення про те, чого́ ще не бачив, побоявшись, зробив ковчега, щоб дім свій спасти́; нею світ засудив він, і став спадкоє́мцем праведности, що з віри вона.

Вірою Авраа́м, покликаний на місце, яке мав прийняти в спа́дщину, послухався та й пішов, не відаючи, куди йде.

Вірою він перебува́в на Землі Обі́цяній, як на чужій, і проживав у наме́тах з Іса́ком та Яковом, співспадкоє́мцями тієї ж обі́тниці,

бо чекав він міста, що має підва́лини, що Бог його будівни́чий та творе́ць.

Вірою й Са́ра сама дістала силу прийняти насіння, і породила понад час свого віку, бо вірним вважала Того, Хто обі́тницю дав.

Усі вони повмирали за вірою, не оде́ржавши обі́тниць, але зда́лека бачили їх, і повітали, і ві́рували в них, та визнавали, що „вони на землі чужани́ці й прихо́дьки“.

Бо ті, що говорять таке, виявляють, що шукають ба́тьківщини.

Та бажають вони тепер кращої, цебто небесної, тому́ й Бог не соро́миться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготува́в їм місто.

Вірою Авраа́м, випробо́вуваний, привів на жертву Ісака, і, мавши обі́тницю, приніс одноро́дженого,

що йому було сказано: „В Ісакові буде насіння тобі“.

Бо він розумі́в, що Бог має силу й воскресити з мертвих, тому й одержав його на проо́браз.

Вірою в майбу́тнє поблагословив Іса́к Якова та Іса́ва.

Вірою Яків, умираючи, поблагословив кожного сина Йо́сипового, і „схилився на верх свого́ жезла.“

Вірою Йо́сип, умираючи, згадав про ви́хід синів Ізра́їлевих та про кості свої запові́в.

Вірою Мойсе́й, як родився, перехо́вувався батьками своїми три місяці, бо вони бачили, що гарне дитя, і не злякались нака́зу царе́вого.

Вірою Мойсе́й, коли виріс, відрікся зватися сином дочки́ фарао́нової.

Він хотів краще страждати з наро́дом Божим, аніж мати доча́сну гріховну потіху.

Він наругу Христову вважав за більше багатство, ніж ска́рби єгипетські, бо він озирався на Божу нагороду.

Вірою він покинув Єгипет, не злякавшися гніву царе́вого, бо він був непохитний, як той, хто Невиди́мого бачить.

Вірою справив він Пасху й покро́плення крови, щоб їх не торкнувся той, хто погубив первороджених.

Вірою вони перейшли Червоне море, немов суходо́лом, на що спокусившись єги́птяни, потопились.

Вірою впали єрихо́нські му́ри по семиденнім обхо́дженні їх.