Біблійні вірші про Children

А він відказав: „Коли те дитя ще жило́, я по́стив та плакав, бо казав: Хто знає, може Господь учинить мені милість, і буде жити дитя те?

А тепер, — поме́рло воно. На́що то я б по́стив? Чи змо́жу ще повернути його? Я піду́ до нього, а воно не ве́рнеться до мене“.

І приніс священик Ездра Зако́на перед збори з чоловіків та аж до жіно́к, і всіх, хто розумів чуте, першого дня сьомого місяця.

І читав він у нім на майда́ні, що перед Водною брамою, від світанку аж до полу́дня, перед чоловіками й жінка́ми та тими, хто розуміє, а уші всього народу були звернені до книги Зако́ну.

Аж рапто́во надійшов великий вітер з боку пустині, та й ударив на чотири роги дому, — і він упав на юнаків, і вони повмирали. І втік тільки я сам, щоб доне́сти тобі“.

І встав Йов, і розде́р плаща́ свого́, й обстриг свою го́лову, та й упав на землю, і поклонився,

та й сказав: „Я вийшов наги́й із утроби матері своєї, і наги́й поверну́сь туди, в зе́млю! Господь дав, — і Господь узяв. Нехай буде благослове́нне Господнє Ім'я́!“

LORD, thou hast heard the desire of the humble: thou wilt prepare their heart, thou wilt cause thine ear to hear:

To judge the fatherless and the oppressed, that the man of the earth may no more oppress.

що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.

Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.

Нехай буде благословенне Господнє Ім'я́ відтепе́р і навіки!

Від сходу сонця аж до захо́ду його — прославляйте Господнє Ім'я́!

Твоя жінка в кута́х твого дому — як та виногра́дина плі́дна, твої діти навко́ло твого стола́ — немов саджанці́ ті оли́вкові!

Оце так буде поблагосло́влений муж, що боїться він Господа!

Нехай поблагосло́вить тебе Господь із Сіо́ну, — і побачиш добро́ Єрусалиму по всі́ дні свого життя,

Багато гноби́ли мене від юна́цтва мого́, — нехай но Ізраїль пові́сть!

Багато гноби́ли мене від юна́цтва мого́, та мене не поду́жали!

Ора́ли були́ на хребті́ моїм плугатарі́, поклали вони довгі бо́розни,

та Господь справедливий, — Він шну́ри безбожних порва́в!

Не стримуй напу́чування юнака́, — коли різкою ви́б'єш його, не помре:

ти різкою виб'єш його, — і душу його від шео́лу врятуєш.

Ти не бу́деш поєднаний з ними у гро́бі, бо землю свою зруйнува́в, свій наро́д повбивав. Насіння злочинців повік не згада́ється!

Його ді́тям зготу́йте різню за вину їхніх батькі́в, щоб вони не повстали, і землі не вспадкува́ли, і не напо́внили світу міста́ми.

Бо ви́ллю Я воду на спра́гнене, а теку́чі пото́ки на суході́л, — виллю Духа Свого на насі́ння твоє, а благослове́ння Моє на наща́дків твоїх,