Simon

Як зачули ж апо́столи, які в Єрусалимі були, що Боже Слово прийняла́ Самарі́я, то послали до них Петра та Івана.

Та промовив до нього Петро: „Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти ду́мав набути дар Божий за гроші!

І сталося, як Петро всіх обходив, то прибув і до святих, що ме́шкали в Лі́дді.

І промовив до нього Петро: „Енею, тебе вздоровляє Ісус Христос. Уставай, і постели́ собі сам!“ І той зараз устав.

А що Лі́дда лежить недалеко Йоппі́ї, то учні, прочувши, що в ній пробуває Петро, послали до нього двох му́жів, що благали: „Не гайся прибути до нас!“

І, вставши Петро, пішов із ними. А коли він прибув, то ввели його в го́рницю. І обступили його всі вдови́ці, плачучи та показуючи йому су́кні й плащі, що їх Сарна робила, як із ними була́.

Петро ж із кімна́ти всіх ви́провадив, і, ставши навко́лішки, помолився, і, звернувшись до тіла, промовив: „Тавіто, вставай!“ А вона свої очі розплю́щила, і сіла, уздрівши Петра.

Тепер же пошли до Йоппі́ї людей, та й приклич Си́мона, що зветься Петром.

А наступного дня, як у дорозі були́ вони та наближа́лись до міста, Петро вийшов на го́рницю, щоб помолитись, о годині десь шостій.

І голос почувся до нього: „Устань, заколи, Петре, і їж!“

А Петро відказав: „Жа́дним способом, Господи, — бо ніко́ли не їв я нічого оги́дного чи то нечистого!“

Як Петро ж у собі бенте́жився, що́ б то значило те видіння, що бачив, то ось посланці́ від Корнилія, розпитавши про Си́монів дім, спинилися перед ворі́тьми,

і спиталися, крикнувши: „Чи то тут сидить Си́мон, що зветься Петро?“

Як Петро ж над видінням роздумував, Дух промовив до нього: „Онде три чоловіки шукають тебе.

І зійшовши Петро до тих му́жів, промовив: „Ось я той, що його ви шукаєте. З якої причини прийшли ви?“

Тоді він покликав й гостинно прийняв їх. А другого дня він устав та й із ними пішов; також дехто з братів із Йоппі́ї пішли з ним.

А як увіходив Петро, Корнилій зустрінув його, і до ніг йому впав і вклонився.

Та Петро його підвів, промовляючи: „Устань, бо й сам я люди́на!“

Тож пошли до Йоппі́ї, і приклич Си́мона, що зветься Петром. Він гостює в гарба́рника Си́мона, у госпо́ді край моря, — він при́йде й розпові́сть тобі“.

А Петро відкрив у́ста свої та й промовив: „Пізнаю́ я поправді, що „не дивиться Бог на обличчя“,

Як Петро говорив ще слова́ ці, зли́нув Святий Дух на всіх, хто слухав слова́.

А обрі́зані віруючі, що з Петром прибули́, здивувалися дивом, що дар Духа Святого пролився також на пога́н!

Бо чули вони, що мовами різними ті розмовляли та Бога звели́чували... Петро тоді відповів:

І, як Петро повернувся до Єрусалиму, з ним стали змагатися ті, хто з обрі́зання,

Петро ж розпочав і їм розповів за порядком, говорячи: