Jesus

Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.

І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“.

І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!

А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“ І відійшов а́нгол від неї.

І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?

Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“

і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,

Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!

Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,

І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.

Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,

що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,

щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому

у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.

І породила вона свого Пе́рвенця Сина, і Його сповила́, і до я́сел поклала Його́, — бо в за́їзді місця не стало для них.

Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.

І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йо́сипа, та Дитинку, що в я́слах лежала.

А побачивши, розповіли́ про все те, що́ про Цю Дитину було́ їм зві́щено.

Коли ж ви́повнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був а́нгол назвав, перше ніж Він в утро́бі зачався.

А коли — за Зако́ном Мойсея — минулися дні їхнього очи́щення, то до Єрусалиму прине́сли Його, щоб поставити Його перед Господом,

як у Зако́ні Господнім написано: „Кожне дитя чоловічої ста́ті, що розкриває утро́бу, має бути посвя́чене Господу“,

І від Духа Святого йому було зві́щено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього.

І Дух у храм припрова́див його. І як внесли Дитину Ісуса батьки́, щоб за Нього вчинити звича́єм зако́нним,

тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив:

„Нині відпускаєш раба Свого́, Владико, за словом Твоїм із ми́ром,