Від Матвія 9:16-38
16
До одежі ж старої ніхто не вставляє латки з сукна сирово́го, — бо збіжи́ться воно, і дірка стане ще гірша.
17
І не вливають вина молодого в старі бурдюки́, а то бурдюки́ розірву́ться, і вино розіллє́ться, і бурдюки́ пропадуть; а вливають вино молоде до нових бурдюкі́в, — і одне й друге збере́жене бу́де“.
18
Коли Він говорив це до них, підійшов ось один із старши́х, уклонився Йому та й говорить: „Дочка моя хвилі цієї померла. Та прийди, поклади Свою руку на неї, — і вона оживе“.
19
I підвівся Ісус, і пішов услід за ним, також у́чні Його́.
20
І ото одна жінка, що дванадцять літ хворою на кровоте́чу була́, приступила зза́ду, і доторкнулась до кра́ю одежі Його.
21
Бо вона говорила про себе: „Коли хоч доторкнуся одежі Його, то одужаю“.
22
Ісус, обернувшись, побачив її та й сказав: „Будь бадьо́рою, до́чко, — твоя віра спасла тебе!“ І одужала жінка з тієї години.
23
А Ісус, як прибув до госпо́ди старшо́го, і вздрів дударів та юрбу́ голосі́льників,
24
то сказав: „Відійдіть, бо не вмерло дівча́, але спить“. І насміхалися з Нього.
25
А коли наро́д випроваджено, Він увійшов, узяв за руку її, — і дівчина вста́ла!
26
І вістка про це розійшлася по всій тій країні.
27
Коли ж Ісус звідти вертався, ішли за Ним два сліпці, що кричали й казали: „Змилуйсь над нами, Сину Давидів!“
28
І коли Він додому прийшов, приступили до Нього сліпці. А Ісус до них каже: „Чи ж вірите ви, що Я мо́жу вчинити оце?“ Говорять до Нього вони: „Так, Господи“.
29
Тоді Він доторкнувся до їхніх оче́й і сказав: „Нехай станеться вам згідно з вашою вірою!“
30
І очі відкрилися їм. А Ісус наказав їм суво́ро, гово́рячи: „Глядіть, — щоб ніхто не дові́давсь про це!“
31
А вони відійшли, та й розголосили про Нього по всій тій країні.
32
Коли ж ті вихо́дили, то ось привели́ до Нього чоловіка німого, що був біснуватий.
33
І як де́мон був вигнаний, німий заговорив. І дивувався наро́д і казав: „Ніко́ли таке не траплялося серед Ізраїля!“
34
Фарисеї ж казали: „Виганяє Він де́монів силою князя де́монів“.
35
І обхо́див Ісус всі міста́ та оселі, навчаючи в їхніх синагогах, та Єва́нгелію Царства проповідуючи, і вздоро́влюючи всяку неду́гу та не́міч усяку.
36
А як бачив людей, змилосе́рджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпоро́шені, „як ті вівці, що не мають пастуха“.
37
Тоді Він казав Своїм учням: „Жни́во справді велике, та робі́тників мало;
38
тож благайте Госпо́даря жни́ва, щоб на жни́во Своє Він робі́тників вислав“.
Settings