Біблійні вірші про Wine

Бо вони хліб безбожжя їдять, і вино грабежу́ попива́ють.

Зарізала те, що було на зарі́з, змішала вино своє, і трапе́зу свою пригото́вила.

„Ходіть, споживайте із хліба мого́, та пийте з вина, що його́ я змішала!

Вино — то насмі́шник, напій п'янки́й — галасу́н, і кожен, хто блу́дить у ньому, немудрий.

Хто любить весе́лощі, той немаю́чий, хто любить вино та оливу, той не збагаті́є.

В кого „ой“, в кого „ай“, в кого сва́рки, в кого кло́піт, в кого рани даре́мні, в кого о́чі червоні? —

У тих, хто запі́знюється над вином, у тих, хто прихо́дить попро́бувати вина змі́шаного.

Не дивись на вино, як воно рум'яні́є, як вибли́скує в келіху й рі́вненько ллється, —

кінець його буде кусати, як гад, і вжа́лить, немов та гадюка, —

Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,

щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!

Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:

він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!

Задумав я в серці своє́му вином оживля́ти своє тіло, і прова́дити мудрістю серце своє, і що буду держатись глупо́ти, аж поки побачу, що́ ж добре для лю́дських синів, що робили б під небом за короткого ча́су свого життя.

Та коли́ я зверну́вся до всіх своїх чи́нів, що їх поробили були́ мої ру́ки, і до тру́ду, що я потрудився був, ро́блячи, — й ось усе це марно́та та ло́влення вітру, і немає під сонцем нічого кори́сного!

Гости́ну справляють для радощів, і вином весели́ться життя, а за срі́бло все це можна мати.

„Нехай він цілує мене поцілу́нками уст своїх, — бо ліпші коха́ння твої від вина!

Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у пала́ти свої, — ми радіти та ті́шитись будемо тобою, згадаємо коха́ння твої, від вина приємніші, — поправді кохають тебе!

Підкріпіте мене виногра́довим пе́чивом, освіжі́ть мене яблуками, — бо я хвора з любови!

„Прийшов я до са́ду свого, о се́стро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальза́мом своїм, спожива́ю свого стільника́ разом із медом своїм, п'ю вино я своє зо своїм молоком! Споживайте, співдру́зі, — пийте до схо́чу, кохані!“

Повела́ б я тебе й привела́ б у дім нені своєї: ти навчав би мене, я б тебе напоїла вином запашни́м, со́ком грана́тових яблук своїх!

Срі́бло твоє стало жу́желицею, твоє питво водою розпу́щене.

Горе тим, що встають рано вра́нці і женуть за напо́єм п'янки́м, і трива́ють при нім аж до ве́чора, щоб вином розпаля́тись!

І ста́лася ци́тра та а́рфа, бу́бон та сопі́лка й вино — за їхню гу́лянку, а на ді́ло Господнє не дивляться, не вбача́ють Його́ чину рук.

Горе тим, що хоро́брі винце́ попива́ти, і силачі на міша́ння п'янко́го напо́ю,