Біблійні вірші про Water

Кожен, хто дото́ркується до померлого, до тіла люди́ни, що померла, і не очиститься, — він занечи́стив Господню скинію, і буде винищена душа та з Ізраїля, бо очища́льна вода не була покро́плена на нього, — нечистий він буде, нечистість його в ньому.

Оце той зако́н: коли в наметі помре люди́на, то кожен, хто входить до того намету, та все, що в наметі, — буде нечисте сім день.

І кожна відкрита посу́дина, що на ній нема міцно прив'язаного накриття́, нечиста вона.

А кожен, хто доторкне́ться на поверхні поля до трупа від меча́, або до померлого, або до костей люди́ни, або до гро́бу, — буде нечистий сім день.

І ві́зьмуть для того нечистого — по́роху з погорі́лища жертви за гріх, і наллю́ть на нього живої води до по́суду.

А чистий чоловік ві́зьме ісо́пу, і вмочить у ту воду, та й покро́пить на того намета, і на всі посудини, і на душі ті, що були там, та на того, хто дото́ркується до тієї кістки, або до трупа, або до померлого, або до гро́бу.

І покро́пить той чистий на нечистого дня третього та дня сьомого, та й очистить його сьомого дня. І випере він одежу свою й обмиє в воді, — і стане чистий увечері.

А чоловік, що стане нечистим і не очиститься, то буде знищена душа та з-посеред збору, бо він занечи́стив Господню святиню, — очища́льна вода не була кро́плена на нього, нечистий він.

І буде це для них на вічну постанову, а той, хто кропить очища́льну воду, випере одежу свою, а хто доторка́ється до очища́льної води, буде нечистий аж до вечора.

А кожен, до кого доторкне́ться нечистий, буде нечистий, а особа, що дото́ркується, буде нечиста аж до вечора“.

І не було води для громади, і вони зібра́лися проти Мойсея та проти Аарона.

І підніс Мойсей руку свою, та й ударив ту скелю своїм жезлом два ра́зи, — і вийшло багато води! І пила́ громада та їхня худоба!

Вода потече з його відер, а насіння його — над великими во́дами. Його цар стане вищий за Аґаґа, і царство його піднесе́ться.

А цей край, куди ви перехо́дите посісти його, то край гір та долин, — із небесного дощу́ він напо́юється.

І сталося, коли рушив наро́д зо своїх наметів, щоб перейти Йорда́н, а священики, що не́сли ковчега заповіту перед народом,

і коли носії ковчегу прийшли до Йорда́ну, а ноги священиків, що несли ковчега, зану́рилися в во́ду скра́ю, а Йорда́н був повний по всі береги́ свої всі дні жнив,

то спини́лась вода, що зве́рху текла́, стала одним ва́лом, дуже дале́ко від міста Ада́ма, що збоку Цортану, а та, що текла до сте́пу, до Солоного моря, стекла́ зо́всім, і була́ відділена, а народ перейшов навпроти Єрихо́ну.

А священики, що не́сли ковчега заповіту Господнього, стали міцно на сухому посере́дині Йорда́ну, і ввесь Ізраїль перехо́див по сухому, аж поки не скінчи́в переходити Йорда́н увесь народ.

І айські люди повибива́ли з них коло тридцяти й шости чоловіка, та й гнали їх з-перед брами аж до Шеварім, і розбили їх на узбі́ччі гори. І охля́ло серце народу, та й стало як вода.

І вона сказала: „Дай мені дар благослове́ння! Бо ти дав мені землю суху, то даси мені це й водні джере́ла“. І він дав їй Ґуллот горі́шній та Ґуллот до́лішній.

І пробив Бог джере́ло, що в Лехі, і вийшла з ньо́го вода, — і він напився, і вернувся його дух, і він ожив. Тому назвав він ім'я́ йому́: Ен-Гаккоре, що в Лехі, і так воно зветься аж до цього дня.

І зібралися до Міцпи́, і че́рпали воду та лили перед Господнім лицем, і по́стили того дня, та й казали там: „Ми згрішили перед Господом!“ І судив Самуїл Ізраїлевих синів у Міцпі́.

Борони мене, Господи, простягнути свою руку на Господнього пома́занця! А тепер візьми цього списа, що в приголі́в'ї його, та горня́ води, і ходімо собі!“

Бо ми конче помремо, і ми як та вода, вилита на землю, що її не зібрати. Та Бог не знищить душі, і Він заду́мав не відвернути від Се́бе віді́гнаного.

І прийшли Авесаломові раби до тієї жінки до дому та й сказали: „Де Ахіма́ац та Йонатан?“ А жінка та їм сказала: „Перейшли́ через во́ду“. І ті шукали й не знайшли, та й вернулися до Єрусалиму.