Біблійні вірші про Vision

і мужа в видінні він бачив, на йме́ння Ананія, що до нього прийшов і руку на нього поклав, щоб став він видю́щий“.

Явно він у видінні, десь коло години дев'ятої дня, бачив Ангола Божого, що до нього зійшов і промовив йому: „Корни́лію!“

А наступного дня, як у дорозі були́ вони та наближа́лись до міста, Петро вийшов на го́рницю, щоб помолитись, о годині десь шостій.

І став він голодний, і їсти схотів. Як йому ж готували, захо́плення на нього найшло,

і бачить він небо відкрите, і якуюсь посу́дину, що схо́дила, немов простира́ло велике, яка, за чотири кінці прив'язана, спускалась додолу.

У ній же знахо́дились чотириногі всілякі, і зе́мне гаддя, і небесні пташки́.

І голос почувся до нього: „Устань, заколи, Петре, і їж!“

А Петро відказав: „Жа́дним способом, Господи, — бо ніко́ли не їв я нічого оги́дного чи то нечистого!“

І знов голос удруге до нього: „Що від Бога очи́щене, не вважай за оги́дне того́!“

І це сталося тричі, і посу́дина знов була взята на небо.

Як Петро ж у собі бенте́жився, що́ б то значило те видіння, що бачив, то ось посланці́ від Корнилія, розпитавши про Си́монів дім, спинилися перед ворі́тьми,

і спиталися, крикнувши: „Чи то тут сидить Си́мон, що зветься Петро?“

Бо ви не приступили до гори дотика́льної та до палю́чого огню, і до хмари, і до те́мряви, та до бурі,

і до сурмо́вого звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них.

Не могли бо вони того витримати, що наказано: „Коли й звірина́ до гори доторкне́ться, то буде камінням побита“.

І таке страшне́ те видіння було́, що Мойсей проказав: „Я боюся й тремчу́!“