Біблійні вірші про Uprightness

Він спасі́ння ховає для щирих, мов щит той для тих, хто в невинності ходить,

від тих, хто стежки́ простоти́ покидає, щоб ходити доро́гами те́мряви,

Бо заме́шкають праведні землю, і невинні зоста́нуться в ній,

Хто в невинності ходить, той ходить безпечно, а хто кривить дороги свої, буде ви́явлений.

Дорога Господня — тверди́ня неви́нним, а заги́біль — злочинцям.

Невинність простосердих веде їх, а лука́вство зрадли́вих — їх вигубить.

Справедливість прямих їх рятує, а зрадливі захо́плені будуть своєю захла́нністю.

Благословенням че́сних підно́ситься місто, а уста́ми безбожних руйну́ється.

Серцем лукаві — оги́да для Господа, а хто в неповинності ходить — Його уподо́ба.

Безбожних слова — чатува́ння на кров, а уста невинних урятовують їх.

Праведність оберігає невинного на дорозі його, а безбожність погу́блює грішника.

Хто ходить в просто́ті своїй, боїться той Господа, а в ко́го доро́ги криві́, той пого́рджує Ним.

Буде ви́гублений дім безбожних, а намет безневи́нних розкві́тне.

Жертва безбожних — оги́да для Господа, а молитва невинних — Його уподо́ба.

Глупо́та — то радість для нерозумного, а люди́на розумна дорогою про́стою ходить.

Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.

Ліпший убогий, що ходить в своїй непови́нності, ніж лукавий уста́ми та нерозумний.

Безбожна люди́на жорстока обличчям своїм, а невинний зміцня́є дорогу свою.

Ліпше убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж криводоро́гий, хоч він і бага́ч.

Хто про́стих доводить блуди́ти дорогою зла, сам до ями своєї впаде́, а невинні пося́дуть добро.

Хто ходить невинний, той буде спасе́ний, а криводоро́гий впаде́ на одній із дорі́г.

Кровоже́рці нена́видять праведного, справедливі ж шукають спасти його душу.

Хто розпе́щує зма́лку свого раба, то кінець його буде невдячний.

Крім то́го, поглянь, що знайшов я: що праведною вчинив Бог люди́ну, та ви́гадок усяких шукають вони!

Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у пала́ти свої, — ми радіти та ті́шитись будемо тобою, згадаємо коха́ння твої, від вина приємніші, — поправді кохають тебе!