Біблійні вірші про Responsibility

А входячи в дім, вітайте його, промовляючи: „Мир дому цьому́!“

І коли буде достойний той дім, — нехай зі́йде на нього ваш мир; а як недостойний він буде, то мир ваш нехай до вас ве́рнеться.

А як хто вас не прийме, і ваших слів не послу́хає, то, вихо́дячи з дому чи з міста того́, обтрусіть порох із ніг своїх.

Поправді кажу́ вам: легше буде країні содомській й гоморській дня судного, аніж місту тому́!

Ісус тоді став докоряти містам, де́ відбуло́ся найбільш Його чуд, що вони не покаялись:

„Горе тобі, Хоразі́не, горе тобі, Вефсаї́до! Бо коли б то в Ти́рі й Сидо́ні були відбули́ся ті чу́да, що сталися в вас, то давно б вони ка́ялися в волосяни́ці та в по́пелі.

Але кажу́ вам: Легше буде дня судного Тиру й Сидону, ніж вам!

А ти, Капернау́ме, що „до неба піднісся, — аж до аду ти зі́йдеш“. Бо коли б у Содомі були відбули́ся ті чу́да, що в тобі вони стались, то лишився б він був по сього́днішній день.

Але кажу́ вам, що содо́мській землі буде легше дня судного, аніж тобі!“

Бо зо слів своїх будеш випра́вданий, і зо слів своїх будеш засу́джений“.

Ніневі́тяни стануть на суд із цим родом, — і осудять його, вони бо покаялися через Йо́нину проповідь. А тут ото Більший, ніж Йо́на!

Цариця з пі́вдня на суд стане з родом оцим, — і засу́дить його, бо вона з кінця світу прийшла Соломонову мудрість послу́хати. А тут ото Більший, аніж Соломон!

Тим самим на себе свідкуєте, що сини ви убивців пророків.

Доповніть і ви міру провини ваших батьків!

О змії, о ро́де гадю́чий, — я́к ви втечете від за́суду до геє́нни?

І ось тому́ посилаю до вас Я пророків, і мудрих, і книжників; частину їх ви повбиваєте та розіпне́те, а частину їх ви бичува́тимете в синагогах своїх, і будете гнати з міста до міста.

Щоб спала на вас уся праведна кров, що пролита була на землі, від крови Авеля праведного, аж до крови Заха́рія, Варахі́їного сина, що ви замордували його між храмом і же́ртівником!

Так само ж один чоловік, як відходив, покликав своїх рабів і передав їм добро своє.

І одно́му він дав п'ять талантів, а другому два, а тому один, — кожному за спромо́жністю його. І відійшов.

А той, що взяв п'ять талантів, негайно пішов і орудував ними, — і набув він п'ять і́нших талантів.

Так само ж і той, що взяв два — і він ще два і́нших набув.

А той, що одно́го взя́в, пішов та й закопав його в землю, — і сховав срі́бло пана свого.

По довгому ж часі вернувся пан тих рабів, та й від них зажадав обрахунку.

І прийшов той, що взяв п'ять талантів, — приніс іще п'ять талантів і сказав: „Пане мій, п'ять талантів мені передав ти, — ось я здобу́в інші п'ять талантів“.

Сказав же йому його пан: „Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в мало́му був вірний, над великим поставлю тебе, — увійди до радощів пана свого!“