Біблійні вірші про Religious Zeal

бо Македо́нія й Аха́я ви́знали за добре подати деяку поміч незаможним святим, що в Єрусалимі живуть.

Бо ви́знали за добре, та й боржники́ вони їхні. Бо коли погани стали спільника́ми в їх духовнім, то повинні й у тілеснім послужити їм.

Як це докінчу́ та достачу їм плід цей, тоді через ваше місто я піду́ до Еспа́нії.

І знаю, що коли прийду́ до вас, то прийду́ в повноті́ Христового благослове́ння.

Благаю ж вас, браття, Господом нашим Ісусом Христом і любов'ю Духа, — помагайте мені в моли́твах за мене до Бога,

щоб мені ви́зволитися від неслухня́них в Юдеї, і щоб служба моя в Єрусалимі була́ приємна святим,

щоб із волі Божої з радістю прийти до вас і відпочи́ти з вами!

Бо Христос не послав мене, щоб христити, а звіщати Єва́нгелію, і то не в мудрості слова, щоб безсилим не став хрест Христа.

а ми проповідуємо Христа розп'я́того, — для юдеїв згі́ршення, а для греків — безу́мство,

А я, як прийшов до вас, браття, не прийшов вам звіщати про Боже свідо́цтво з добі́рною мовою або мудрістю,

бо я наду́мавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп'я́того.

І я в вас був у немочі, і в страху́, і в великім тремті́нні.

І слово моє й моя проповідь — не в слова́х переко́нливих лю́дської мудрости, але́ в до́казі Духа та сили,

А ми гово́римо про мудрість між досконалими, але мудрість не віку цього, ані володарів цього віку, що гинуть,

але́ ми гово́римо Божу мудрість у таємниці, прихо́вану, яку Бог перед віками призна́чив нам на славу,

що й говоримо не ви́вченими словами лю́дської мудрости, але ви́вченими від Духа Святого, порі́внюючи духовне до духовного.

І я, браття, не міг говорити до вас, як до духовних, але як до тіле́сних, як до немовля́т у Христі.

Я вас годува́в молоком, а не твердо́ю ї́жею, бо ви не могли її їсти, та й тепер ще не можете,

Бо хто ж Аполло́с? Або хто то Павло? Вони тільки служи́телі, що ви ввірували через них, і то скільки кому́ дав Госпо́дь.

Я посадив, Аполло́с поливав, Бог же зрости́в,

тому́ ані той, хто са́дить, ані хто полива́є, є щось, але Бог, що ро́дить!

Нехай кожен нас так уважає, якби служи́телів Христових і доморя́дників Божих таємни́ць;

а що́ ще шукається в доморя́дниках, — щоб кожен був зна́йдений вірним.

А для мене то найменше, щоб судили мене ви чи суд лю́дський, бо я й сам не суджу́ себе.

Я бо проти себе нічого не знаю, але цим не випра́вдуюсь; Той же, Хто судить мене, то Госпо́дь.