Біблійні вірші про Quotations and Allusions

а дороги миру вони не пізнали!

Нема страху Божого перед очима їхніми“.

Що бо Писа́ння говорить? „Увірував Авраам Богові, і це йому залічено в праведність“.

„Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому прикриті гріхи.

Блаженна людина, якій Господь не порахує гріха́!“

як написано: „Отцем багатьох наро́дів Я поставив тебе,“ — перед Богом, Якому він вірив, Який оживляє мертвих і кличе неіснуюче, як існуюче.

Він — проти надії — увірував у надії, що стане батьком багатьох народів, за сказаним: „Таке числе́нне буде насіння твоє!“

Що ж скажемо? Чи Зако́н — то гріх? Зо́всім ні! Але я не пізнав гріха, як тільки через Зако́н, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: „Не пожада́й“.

Як написано: „За Тебе нас цілий день умертвля́ють, нас уважають за овець, прирече́них на зако́лення“.

і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: „в Ісаку буде насіння тобі“.

А слово обі́тниці таке: „На той час прийду́, і бу́де син у Сари“.

не від учинків, але́ від То́го, Хто кличе, — сказано їй: „Більший служитиме меншому“,

як і написано: „Полюбив Я Якова, а Ісава знена́видів“.

Бо Він каже Мойсеєві: „Помилую, кого хочу помилувати, і змилосе́рджуся, над ким хочу змилосе́рдитись“.

Бо Писа́ння говорить фараонові: „Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по ці́лій землі Моє Йме́ння“.

Як і в Осії Він говорить: „Назву Своїм наро́дом не людей Моїх, і не улю́блену — улю́бленою,

і на місці, де сказано їм: Ви не Мій наро́д, там на́звані будуть синами Бога Живого!“

А Ісая взиває про Ізраїля: „Коли б число синів Ізра́їлевих було, як мо́рський пісок, то тільки останок спасеться,

бо вирок закінчений та скорочений у праведності учинить Господь на землі!“

І як Ісая віщував: „Коли б Госпо́дь Савао́т не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содо́м, і подібні були б до Гомо́рри!“

як написано: „Ось Я кладу́ на Сіоні камінь спотика́ння та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоро́миться!“

Мойсей бо пише про праведність, що від Закону, що „люди́на, яка його виконує, буде ним жити“.

А про праведність, що від віри, говорить так: „Не кажи в своїм серці: Хто вийде на небо?“ цебто зве́сти додолу Христа,

або: „Хто зі́йде в безодню?“ цебто ви́вести з мертвих Христа.

Але що каже ще? „Бли́зько тебе слово, — в устах твоїх і в серці твоїм“, цебто слово віри, що його проповідуємо.