Біблійні вірші про Pride

Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.

І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!

Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“

Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.

Устань же, о Господи, — хай люди́на не перемагає, нехай перед лицем Твоїм засуджені будуть наро́ди!

Я наді́юсь на Господа, — як же кажете ви до моєї душі: „Відлітай ти на го́ру свою, немов птах?“ Бо ось нечестиві натя́гують лу́ка, міцно ставлять стрілу́ свою на тятиву́, щоб у те́мряві до простосердих стріляти.

Як основи зруйновано, — що́ тоді праведний зробить?

Госпо́дь у святім Своїм храмі, Господь — престол Його на небеса́х, бачать очі Його, повіки Його випробо́вують лю́дських синів!

Господь випробо́вує праведного, а безбожного й того, хто любить наси́лля, — ненави́дить душа Його!

Він спу́стить дощем на безбожних горю́че вугі́лля, огонь, і сірку, і вітер гарячий, — це частка їхньої чаші.

He hath said in his heart, God hath forgotten: he hideth his face; he will never see it.

Як довго я буду складати в душі своїй болі, у серці своїм — щодня сму́ток? Як довго мій ворог підно́ситись буде над мене?

Зглянься, озвися до мене, о Господи, Боже мій! Просвітли мої очі, щоб на смерть не заснув я!

For thou wilt save the afflicted people; but wilt bring down high looks.

O love the LORD, all ye his saints: for the LORD preserveth the faithful, and plentifully rewardeth the proud doer.

На ложі неду́ги подасть йому сили Госпо́дь, — усе ложе йому перемінить в неду́зі його.

Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!

Аби то Він дав із Сіону спасі́ння Ізраїлеві! Як долю Свого народу поверне Господь, то радітиме Яків, утіша́тися буде Ізра́їль!

А тепер її рі́зьби ура́з розбивають вони молотко́м та соки́рами,

Сказали вони в своїм серці : „Зруйнуймо їх ра́зом!“ і спали́ли в краю́ всі місця Божих зборів...

Наших озна́к ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде...

Він там полама́в стріли лу́ку, щита́ та меча, та війну́! Се́ла.

Ти осяйни́й, потужніший за го́ри відві́чні.

Обдерто людей сильносе́рдих, задріма́ли вони своїм сном, — і не знайшли своїх рук усі мужі військо́ві.

Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.