Біблійні вірші про Parables

кажучи: „Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спеко́ту“.

А він відповів і сказав до одно́го із них: „Не кривджу я, друже, тебе, — хіба не за динарія згодився зо мною?

Візьми ти своє та й іди. Але я хочу дати й цьому́ ось останньому, як і тобі.

Чи ж не вільно мені зо своїм, що я хо́чу, зробити? Хіба око твоє за́здре від того, що я добрий?“

Отак будуть останні першими, а перші — останніми!“

А як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Прийшовши до першого, він сказав: „Піди но, дитино, сьогодні, працюй у винограднику!“

А той відповів і сказав: „Готовий, панотче“, — і не пішов.

І, прийшовши до другого, так само сказав. А той відповів і сказав: „Я не хочу“. А потім покаявся, і пішов.

Котрий же з двох учинив волю батькову?“ Вони кажуть: „Останній“. Ісус промовляє до них: „Поправді кажу вам, що ми́тники та блудоді́йки випере́джують вас у Боже Царство.

Бо прийшов був до вас дорогою праведности Іван, та йому не повірили ви, а ми́тники та блудоді́йки йняли йому віри. А ви бачили, та проте не покаялися й опісля́, щоб повірити йому.

Послухайте іншої притчі. Був госпо́дар один. Насадив виноградника він, обгородив його муром, ви́довбав у ньому чави́ло, башту поставив, — і віддав його винаря́м, та й пішов.

Коли ж надійшов час плоді́в, він до винарів послав рабів своїх, щоб прийняти плоди́ свої.

Винарі ж рабів його похапали, — і одно́го побили, а другого замордували, а того вкаменува́ли.

Знов послав він інших рабів, більш як перше, — та й їм учинили те саме.

Нарешті послав до них сина свого́ і сказав: „Посоро́мляться сина мого“.

Але́ винарі́, як побачили сина, міркувати собі стали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, — і заберемо його спа́дщину!“

І, схопи́вши його, вони вивели за виноградник його, та й убили.

Отож, як прибу́де той пан виноградника, що́ зробить він тим винаря́м?“

Вони кажуть Йому: „Злочинців погубить жорсто́ко, виноградника ж віддасть іншим винаря́м, що будуть плоди́ віддавати йому своєча́сно“.

Ісус промовляє до них: „Чи ви не читали ніко́ли в Писа́нні: Камінь, що його будівничі відкинули, — той наріжним став каменем; від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!“

Тому́ кажу вам, що від вас Царство Боже відійметься, і дасться наро́дові, що плоди́ його буде прино́сити.

І хто впаде́ на цей камінь — розі́б'ється, а на кого він сам упаде — то розча́вить його́“.

А як первосвященики та фарисеї почули ці притчі Його, то вони зрозуміли, що про них Він гово́рить.

„Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́.

І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти.