Біблійні вірші про Land

Винарі ж рабів його похапали, — і одно́го побили, а другого замордували, а того вкаменува́ли.

Знов послав він інших рабів, більш як перше, — та й їм учинили те саме.

Нарешті послав до них сина свого́ і сказав: „Посоро́мляться сина мого“.

Але́ винарі́, як побачили сина, міркувати собі стали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, — і заберемо його спа́дщину!“

І, схопи́вши його, вони вивели за виноградник його, та й убили.

Отож, як прибу́де той пан виноградника, що́ зробить він тим винаря́м?“

Вони кажуть Йому: „Злочинців погубить жорсто́ко, виноградника ж віддасть іншим винаря́м, що будуть плоди́ віддавати йому своєча́сно“.

І Він розповідати почав людям при́тчу оцю. „Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винаря́м, та й відбув на час довший.

А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб дали йому частку з плоді́в виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.

І знову послав він до них раба і́ншого, а вони й того збили й знева́жили, — та й відіслали ні з чим.

І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.

Сказав тоді пан виноградника: „Що́ маю робити? Пошлю свого сина улю́бленого, — може його посоро́мляться“.

Винарі́ ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, щоб спа́дщина наша була́“.

І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що́ ж зробить їм пан виноградника?

Він при́йде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть“. Слухачі ж повіли́: „Нехай цього не станеться!“

А один чоловік, на йме́ння Ана́ній, із своєю дружи́ною Сапфі́рою, продав маєток,

та й з ві́дома дружи́ни своєї присво́їв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апо́столів.

І промовив Петро: „Ана́нію, чого сатана́ твоє серце напо́внив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присво́їв із заплати за землю?

Хіба те, що́ ти мав, не твоє все було, а про́дане не в твоїй вла́ді було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не лю́дям неправду сказав, але Богові!“

Як Ана́ній зачу́в ці слова́, то впав та й умер. І обгорнув жах великий усіх, що це чули!

Юнаки́ ж повставали, обгорну́ли його, і винесли та й поховали.

І сталось, годин через три прийшла й дружи́на його, про випа́док нічо́го не знавши.

І промовив до неї Петро: „Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали́?“ Вона ж відказала: „Так, за стільки“.