Біблійні вірші про Friendship

А пророк той або той снови́дець нехай буде забитий, бо намовляв на відсту́пство від Господа, Бога вашого, — що вивів вас із єгипетського кра́ю й викупив вас з дому ра́бства, — щоб звести тебе з дороги, що наказав тобі Господь, Бог твій, ходити нею; і вигубиш зло з-посеред себе.

Коли намовить тебе брат твій, син твоєї матері, або син твій, або дочка́ твоя, або жінка твого лоня, або твій при́ятель, який тобі як душа твоя, таємно говорячи: „Ходімо ж і служім іншим бога́м“, яких не знав ти та батьки твої,

з богів тих народів, що навколо вас, близьки́х тобі або далеких від тебе, від кінця землі й аж до кінця землі,

то не будеш зго́джуватися з ним і не будеш слухатися його, і не буде милосе́рдитися око твоє над ним, і не змилосе́рдишся й не сховаєш його,

Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.

Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,

Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,

мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.

Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.

Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.

Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.

Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.

Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.

До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.

Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!

Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?

Попа́дали там беззако́нники, пова́лено їх — і встати не змо́жуть.

I behaved myself as though he had been my friend or brother: I bowed down heavily, as one that mourneth for his mother.

На Бога надію кладу́ й не боюсь, — що́ люди́на учи́нить мені?

На мені зостаються, о Боже, прися́ги Тобі, та для Тебе я ви́повню жертви хвали́.

Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від паді́ння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом?

Не дружись із чоловіком гнівли́вим, і не ходи із люди́ною лютою,

щоб доріг її ти не навчи́вся, і тене́та не взяв для своєї душі.

Не будь серед тих, хто пору́ку дає́, серед тих, хто пору́чується за борги́:

коли ти не матимеш чим заплатити, — нащо ві́зьмуть з-під тебе посте́лю твою?