Біблійні вірші про Conscience

Бо ніхто з нас не живе сам для себе, і не вмирає ніхто сам для себе.

Бо коли живемо́ — для Господа живемо́, і коли вмира́ємо — для Господа вмираємо. І чи живемо́, чи вмира́ємо — ми Господні!

Бо Христос на те й умер, і ожив, щоб панувати і над мертвими, і над живими.

А ти на́що осуджуєш брата свого́? Чи чого ти пого́рджуєш братом своїм? Бо всі станемо перед судним престолом Божим.

Бо написано: „Я живу, каже Госпо́дь, і схи́литься кожне коліно передо Мною, і ви́знає Бога кожен язик!“

Тому кожен із нас сам за себе дасть відповідь Богові.

Отож, не будемо більше осуджувати один о́дного, але краще судіть про те, щоб не давати братові спотика́ння та спокуси.

Я знаю, і пересвідчений у Господі Ісусі, що нема нічо́го нечистого в само́му собі; тільки коли хто вважає що за нечисте, тому́ воно нечисте.

Коли ж через поживу сумує твій брат, то вже не за любов'ю пово́дишся ти, — не губи своєю поживою того́, за кого Христос був умер.

Нехай ваше добре не зневажа́ється.

Бо Царство Боже не пожи́ва й питво́, але праведність, і мир, і радість у Дусі Святім.

Хто цим служить Христові, той Богові милий і шано́ваний поміж людьми́.

Отож, пильнуймо про мир, та про те, що на збудува́ння один о́дного!

Не руйнуй діла Божого ради поживи, — усе бо чисте, але зле люди́ні, що їсть на спотика́ння.

Добре не їсти м'яса, ані пити вина, ані робити такого, від чого брат твій гірши́ться, або споку́шується, або слабне.

Ти маєш віру? Май її сам про себе перед Богом. Блаженний той, хто не осуджує самого себе за те, про що випробо́вується!

А хто має сумнів, коли їсть, буде осу́джений, бо не робить із віри, а що не від віри, те гріх.

Але стережіться, щоб ця ваша воля не стала якось за спотика́ння слаби́м!

Коли бо хто бачить тебе, маю́чого знання́, як ти в і́дольській божни́ці сидиш за столом, чи ж сумління його, бувши слабе́, не буде спону́кане їсти ідольські жертви?

І через знання́ твоє згине недужий твій брат, що за нього Христос був умер!

Грі́шачи так проти братів та вражаючи їхнє слабе сумління, ви проти Христа грішите́.

Ось тому́, коли їжа споку́шує брата мого, то повік я не їстиму м'яса, щоб не спокусити брата свого!

Як покличе вас хтось із невіруючих, і ви захочете піти́, — їжте все, що дадуть вам, за сумління зовсім не турбуючись.

Коли ж скаже вам хтось: „Це і́дольська жертва“, — не їжте тоді через того, хто сказав, та через сумління!

Говорю́ ж не про власне сумління, але іншого, — чого б моя воля судилась сумлінням чужим?