circa 1446 BC

Sinai & The Law

God meets Israel at Mount Sinai, reveals the Ten Commandments, and establishes the Tabernacle and the priestly covenant.

1,657 віршів · 2 книг охоплено

Вірші цього періоду

Порядок Писання За датою
Фільтрувати за книгою
  1. Левит 6:24бл. 1490 до н. е.

    ¶ And the LORD spake unto Moses, saying,

  2. Левит 6:25бл. 1490 до н. е.

    Speak unto Aaron and to his sons, saying, This is the law of the sin offering: In the place where the burnt offering is killed shall the sin offering be killed before the LORD: it is most holy.

  3. Левит 6:26бл. 1490 до н. е.

    The priest that offereth it for sin shall eat it: in the holy place shall it be eaten, in the court of the tabernacle of the congregation.

  4. Левит 6:27бл. 1490 до н. е.

    Whatsoever shall touch the flesh thereof shall be holy: and when there is sprinkled of the blood thereof upon any garment, thou shalt wash that whereon it was sprinkled in the holy place.

  5. Левит 6:28бл. 1490 до н. е.

    But the earthen vessel wherein it is sodden shall be broken: and if it be sodden in a brasen pot, it shall be both scoured, and rinsed in water.

  6. Левит 6:29бл. 1490 до н. е.

    All the males among the priests shall eat thereof: it is most holy.

  7. Левит 6:30бл. 1490 до н. е.

    And no sin offering, whereof any of the blood is brought into the tabernacle of the congregation to reconcile withal in the holy place, shall be eaten: it shall be burnt in the fire.

  8. Левит 7:1бл. 1490 до н. е.

    А оце зако́н жертви за провину, — Найсвятіше вона.

  9. Левит 7:2бл. 1490 до н. е.

    На місці, де ріжуть цілопаления, заріжуть жертву за провину, а кров її священик покропить на жертівника навколо.

  10. Левит 7:3бл. 1490 до н. е.

    А ввесь її лій із неї він принесе́, — курдюка́, і лій, що покриває ну́трощі,

  11. Левит 7:4бл. 1490 до н. е.

    і оби́дві нирки, і лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці здійме з нирками,

  12. Левит 7:5бл. 1490 до н. е.

    та й спалить те священик на жертівнику, — це огняна́ жертва для Господа, жертва за провину вона.

  13. Левит 7:6бл. 1490 до н. е.

    Кожен чоловічої статі серед священиків буде їсти її, — на місці святому буде вона їджена, Найсвятіше вона.

  14. Левит 7:7бл. 1490 до н. е.

    Як про жертву за гріх, так само про жертву за провини — зако́н їм один: священикові, що очистить нею, йому вона буде.

  15. Левит 7:8бл. 1490 до н. е.

    А священик, що приносить чиєсь цілопалення, — шкура цілопалення, яке приніс він, священикові, йому вона бу́де.

  16. Левит 7:9бл. 1490 до н. е.

    І кожна жертва хлібна, що в печі буде печена, і кожна пригото́влена в горшку та на лопатці, — священикові, що приносить її, йому вона бу́де.

  17. Левит 7:10бл. 1490 до н. е.

    А кожна хлібна жертва, мішана в оливі й суха, — буде вона всім синам Аароновим, як одному, так і другому.

  18. Левит 7:11бл. 1490 до н. е.

    А оце зако́н про мирну жертву, що хтось принесе її Господе́ві.

  19. Левит 7:12бл. 1490 до н. е.

    Якщо принесе її на подяку, то він принесе на жертву подяки прісні калачі́, мішані в оливі, і прісні коржі, помазані оливою, і вимішана пшенична мука, калачі, мішані в оливі.

  20. Левит 7:13бл. 1490 до н. е.

    Разом із калачами ква́шеного хліба принесе він жертву свою, при мирній жертві подяки його.

  21. Левит 7:14бл. 1490 до н. е.

    І принесе він щось одне з кожної жертви, — прино́шення для Господа; це буде священикові, що кро́пить кров мирної жертви, — буде йому.

  22. Левит 7:15бл. 1490 до н. е.

    А м'ясо мирної жертви подяки його буде їджене в дні його жертви, — не позоставить із нього нічо́го до ра́нку.

  23. Левит 7:16бл. 1490 до н. е.

    А якщо жертва його прино́шення — обі́тниця, або добровільний дар, то вона буде їджена в день прине́сення ним його жертви, а позостале з неї й назавтра буде їджене.

  24. Левит 7:17бл. 1490 до н. е.

    А позостале з м'яса кривавої жертви в третім дні буде спалене.

  25. Левит 7:18бл. 1490 до н. е.

    А якщо справді буде їджене з м'яса мирної жертви його в третім дні, то не буде вподо́баний той, хто прино́сить її, — це не буде залічене йому, буде не́чисть; а хто їстиме з неї, понесе свій гріх.