God

нехай при́йде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.

I не введи нас у випробо́вування, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амі́нь “.

Бо як лю́дям ви про́стите про́гріхи їхні, то про́стить і вам ваш Небесний Отець.

А коли ви не бу́дете лю́дям прощати, то й Отець ваш не простить вам про́гріхів ваших.

щоб ти по́сту свого не виявив лю́дям, а Отцеві своєму, що в таїні́; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.

Ніхто двом панам служити не може, — бо або одно́го знена́видить, а дру́гого буде любити, або буде трима́тись одно́го, а другого зне́хтує. Не можете Богові служити й мамо́ні.

Погляньте на птахі́в небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них?

І коли польову́ ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до пе́чі вкидається, Бог отак зодягає, — скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!

Бож усьо́го того́ погани шука́ють; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно.

Шукайте ж найперш Царства Божого й праведности Його́, — а все це́ вам додасться.

Тож як ви, бувши злі, потра́пите добрі дари́ своїм дітям давати, — скільки ж більше Отець ваш Небесний подасть добра́ тим, хто проситиме в Нього!

Не кожен, хто каже до Ме́не: „Господи, Господи!“ увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі.

І ось, вони стали кричати, говорячи: „Що́ Тобі, Сину Божий, до нас? Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити?“

А на́товп, побачивши це, налякався, — і славив Бога, що лю́дям Він дав таку вла́ду!

Ідіть же, і навчіться, що́ то є: „Милости хо́чу, а не жертви“. Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покая́ння“.

бо не ви промовля́тимете, але Дух Отця вашого в вас промовля́тиме.

І не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі́ вбити не може; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапасти́ти в геєнні.

Чи не два горобці продаються за гріш? А на землю із них ні один не впаде́ без волі Отця вашого.

Отже, кожного, хто Мене ви́знає перед людьми́, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я.

Хто ж Мене відцурається перед людьми́, того й Я відцураюся перед Небесним Отцем Моїм.

Хто вас приймає — приймає Мене, хто ж приймає Мене, — приймає Того, Хто послав Мене.

Того ча́су, навчаючи, промовив Ісус: „Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовля́там відкрив.

Так, Отче, — бо Тобі так було до вподо́би!

Передав Мені все Мій Отець. І Сина не знає ніхто, крім Отця, і Отця не знає ніхто, окрім Сина, та кому Син захоче відкрити.

Як він увійшов до Божого дому, і спожив хліби́ показні́, яких їсти не можна було ні йому, ані тим, хто був із ним, а тільки самим священикам?