God

Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його.

Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.

урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його.

Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“

Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.

А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!

Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“

Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!

„Бог ховає синам його кривду Свою“ — та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!

Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!

Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?

„Чи для Бога люди́на кори́сна? Бо мудрий кори́сний самому собі!

Хіба Всемогу́тній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за ко́ристь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам?

Чи Він буде карати, тебе боячи́сь, і чи пі́де з тобою на суд?

Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зо́рі уго́ру поглянь, які стали високі вони!

А ти кажеш: „Що ві́дає Бог? Чи судитиме Він через млу?

Хмари — завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по кру́зі небесному“.

що до Бога казали вони: „Відступися від нас!“ та: „Що́ зробить для нас Всемогутній?“

А Він доми їхні напо́внив добром! Але віддалилась від мене порада безбожних!

Заприязни́ся із Ним, та й май спо́кій, — цим при́йде на тебе добро́.

Зако́на візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади.

Якщо ве́рнешся до Всемогутнього, — будеш збудо́ваний, і віддали́ш беззаконня з наметів своїх.

і буде тобі Всемогу́тній за золото та за срі́бло блискуче тобі!

Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога піді́ймеш обличчя своє, —

будеш благати Його — й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолу́жиш.