Йов 30:1-15 (Ohienko) | TrulyRandomVerse

1

А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бриди́вся б покласти із псами отари моєї.

2

Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась!

3

Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!

4

рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом.

5

Вони були ви́гнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злоді́їв,

6

так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах підземних та скелях,

7

ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, —

8

сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю!

9

А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром.

10

Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни,

11

бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм.

12

По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого.

13

Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, —

14

немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем.

15

Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє.

Йов 30:1-15