Біблійні вірші про Satire

а Анні давав частину подвійну, бо любив її. Та Господь замкнув її утро́бу.

А її супе́рниця розпалювала їй гнів, щоб докучати їй, бо Господь замкнув її утро́бу.

І так робив він рік-у-рік, коли вона вхо́дила до Господнього дому, а та так гніви́ла її. І вона плакала й не їла.

І сказав їй чоловік її Елкана: „Анно, чого ти плачеш і чому́ не їси? І чого сумне́ твоє серце? Чи ж я не ліпший тобі за десятьох синів?“

І встала Анна по їді та по питті в Шіло́, а священик Ілі́й сидів на стільці при бічно́му одві́рку Господнього храму.

А вона була ско́рбна духом, і молилася до Господа та плакала гірко.

І молилася Анна та й проказала: „Звесели́лося Господом серце моє, мій ріг став високим у Го́споді! Розкри́лися у́ста мої на моїх ворогів, бо радію з спасіння Твого́!

Немає святого, подібного Господу, немає ніко́го, крім Те́бе, і скелі немає, як Бог наш!

Більше не говоріть зарозумі́ло, нехай з ваших уст не виходить зухва́льство, бо Господь — Бог знання́, і Він упляно́вує вчинки!

Лук сильних пола́маний, а немічні опереза́лися силою!

Наймаються ситі за хліб, а голодні відпочивають, аж неплідна сімо́х породила, а многодітна — знеси́ліла.

Госпо́дь побиває й оживлює, до шео́лу знижає й підно́сить до неба.

Господь зубо́жує та збагачує, понижує Він та звели́чує.

Підіймає нужде́нного з по́роху, підно́сить убогого зо смітникі́в, щоб посадити з вельмо́жами й престол слави їм дать на спа́дщину, бо Госпо́дні основи землі, і на них Він поставив вселе́нну.

Він ноги святих Своїх стереже, нечестиві ж погинуть у те́мряві, бо сильним не з сили стає чоловік.

Господь — хай поламані будуть Його супроти́вники! У небі Господь загримить, і розсудить Він кі́нці землі! І Він подасть силу Своєму царе́ві, і рога повищить Свого помаза́нця!“

і сказав: „На сиді́нні Мойсеєвім усілися книжники та фарисеї.

Тож усе, що́ вони скажуть вам, — робіть і виконуйте; та за вчинками їхніми не робіть, бо говорять вони — та не роблять того́!

Вони ж в'яжуть тяжкі тягарі, і кладуть їх на лю́дські раме́на, самі ж навіть пальцем своїм не хотять їх пору́шити.

Усі ж учинки свої вони роблять, щоб їх бачили люди, і богомі́лля свої розширяють, і здовжують ки́тиці.

І люблять вони передніші місця на бенке́тах, і передніші лавки́ в синагогах,

і привіти на ринках, і щоб звали їх люди: Учителю!

А ви вчителями не звіться, — бо один вам Учитель, а ви всі брати́.

І не називайте нікого отцем на землі, — бо один вам Отець, що на небі.

І не звіться наста́вниками, — бо один вам Наста́вник, — Христос.