Біблійні вірші про Reuben

І завагітніла Лія, і сина породила, і назвала ім'я́ йому: Руви́м, бо сказала була: „Господь споглянув на недолю мою, бо тепер покохає мене чоловік мій!“

І пішов Рувим за тих днів, коли жато пшеницю, і знайшов на полі мандрагорові яблучка, і приніс їх до Лії, матері своєї. І сказала Рахіль до Лії: „Дай мені з мандрагорових яблучок сина твого!“

І сталося, коли Ізраїль перебував у тім краї, то Рувим пішов і ліг із Білгою, наложницею батька свого. І почув Ізраїль, і було це злим йому.

І почув це Руви́м, і визволив його з руки їхньої, і сказав: „Не губімо душі його!“

І сказав до них Рувим: „Не проливайте крови, — киньте його до ями тієї, що в пустині, а руки́ не кладіть на нього", щоб визволити його з їхньої руки, щоб вернути його до батька його.

І сталося, коли прийшов Йо́сип до братів своїх, то вони стягнули з Йосипа вбрання його, вбрання квітчасте, що на ньому було.

І взяли його, та й кинули його до ями, а яма та порожня була, — не було в ній води.

І сіли вони попоїсти хліба. І звели вони очі свої та й побачили, — ось караван ізмаїлітів іде з Ґілеаду, а верблюди їхні несуть пахощі, і бальзам, і ладан, — іде він спровадити це до Єгипту.

І сказав Юда до своїх братів: „Яка ко́ристь, що вб'ємо нашого брата, і затаїмо́ його кров?

Давайте продамо його Ізма́їльтянам, — і рука наша нехай не буде на ньому, бо він брат нам, він наше тіло“. І послухалися брати його.

І коли прохо́дили мідіяніти, купці, то витягли й підняли Йо́сипа з ями. І продали Йосипа ізмаїльтянам за двадцять срібняків, а ті повели Йосипа до Єгипту.

А Рувим вернувся до ями, — аж нема Йосипа в ямі! І розірвав він одежу свою...

І вернувся він до братів своїх, та й сказав: „Немає хло́пця! А я, —— куди я піду́?“

І відповів їм Руви́м, говорячи: „Чи не говорив я вам, кажучи: Не грішіть проти хло́пця, та ви не послухали. А оце й кров його жадається“

І промовив Руви́м до батька свого, кажучи: „Двох синів моїх уб'єш, коли не приведу його до тебе! Дай же його на руку мою, а я поверну його до тебе“.

І сини Рувимові: Ханох, і Паллу, і Хецрон, і Кармі.

Руви́ме, — ти мій перворідний, моя міць і поча́ток ти сили моєї, верх вели́чности й верх ти могутности!

Ти пі́нився був, як вода, — та не втримаєшся, бо ти увійшов був на ложе свойого отця, і збезчестив його, на постелю мою ти піднявся!

Оце го́лови ба́тьківських домів їхніх. Сини Руви́ма, перворідного Ізраїлевого: Ханох і Паллу, Хецрон і Кармі, — це роди́ни Руви́мові.

І взяли Коре́й, син Їцгара, сина Кегата, сина Левієвого, і Дата́н, і Авіро́н, сини Еліявові, та Он, син Пелета, сини Руви́мові,

Оце Ізраїлеві сини: Руви́м, Симео́н, Леві́й, і Юда, Іссаха́р, і Завуло́н,

А сини Руви́ма, Ізраїлевого перворо́дженого, — бо він первороджений, та за збезче́щення ним ложа свого батька перворі́дство було дане синам Йо́сипа, сина Ізраїлевого, та вони не могли приписатися до перворі́дства.

Сини Руви́ма, Ізраїлевого первородженого: Ханох і Паллу, Хецрон і Кармі.

Йоїлові сини: Шемая — син його, його син Ґоґ, син його — Шім'ї,

син його Міха, син його — Реая, син його — Баал,