Біблійні вірші про Children

Завуло́н буде мешкать над берегом мо́рським, над берегом тим, де стають кораблі, а границя його — до Сидону.

Іссаха́р — то костистий осел, що лежить між кошарами.

І побачив він спо́кій, що добрий, та землю, що стала приємна, і він нахилив свої плечі, щоб не́сти, і став працювать на податок.

Дан буде судить свій наро́д, як один із Ізра́їльських родів.

Дан буде вуже́м при дорозі, змією отру́йливою при шляху́, що п'я́ти коневі кусає, і його верхіве́ць позад себе впаде.

Спасіння від Тебе чекаю, о Господи!

Ґад — на нього юрба нападатиме, та він нападе на їх п'я́ти.

Аси́р — його хліб буде ситий, і він буде давати присма́ки царські.

Нефтали́м — вільна ланя, він прекрасні слова́ видає.

Йо́сип — вітка родюча, вітка родючая над джерело́м, її віття по муру спина́ється.

І огірчи́ли його та з луку стріляли, і знена́виділи були стрі́льці його.

Та зостався міцним його лук, і стали пружні́ рамена́ його рук, — від рук Сильного Якового, звідти Па́стир, Тверди́ня синів Ізраїлевих.

Проси ти від Бога, свойого Отця, — і Він допоможе тобі, і проси Всемогутнього — і Він благосло́вить тебе благослове́нням небе́с, що на висоті, благослове́нням безодні, що долі лежить, благослове́ннями перс та утро́би.

Благослове́ння батька твого стали сильніші від благослове́ння батьків моїх, — аж до пожада́них висот віковічних. Нехай вони бу́дуть на голову Йо́сипову, на ма́ківку вибраного з-поміж братів своїх!

Веніями́н — хижий вовк: вранці їсть він лови́тву, а на вечір розділює здо́бич“.

Оце всі дванадцять племен Ізраїлевих, і те, що́ говорив їм батько їх. І він поблагословив їх, — кожного за благослове́нням його поблагословив їх.

І він наказав їм, і промовив до них: „Я прилучаюся до своєї рідні... Поховайте мене при батьках моїх у печері, що на полі Ефрона хіттеянина,

у тій печері, що на полі Махпели, що навпроти Мамре́ в ханаанській землі, яке поле купив був Авраам від Ефрона хіттеянина на володіння для гробу.

Там поховано Авраама й жінку його Сарру, там поховали Ісака та його жінку Ревеку, і там поховав я Лію.

Поле й печера, що на нім, то добуток від синів Хета“.

І закінчив Яків заповіта синам своїм, і втягнув свої ноги до ліжка, та й спочи́в. І він прилучився до своєї рідні.

І завагітніла та жінка, та й сина вродила. І побачила його, що він гарний, та й ховала його три місяці.

Та не могла його більше ховати. І взяла йому папірусову скриньку, і виасфальтувала її асфальтом та смолою, і положила до неї дитину, та й поклала в очереті на бе́резі Річки.

А сестра його стояла здалека, щоб довідатися, що йому станеться.

І зійшла фараонова дочка купатися на Річку, а служниці її ходили понад Річкою. І побачила вона ту скриньку серед очерету, — і послала невільницю свою, щоб узяла її.