Біблійні вірші про Chastisement

Their soul abhorreth all manner of meat; and they draw near unto the gates of death.

Then they cry unto the LORD in their trouble, and he saveth them out of their distresses.

He sent his word, and healed them, and delivered them from their destructions.

Oh that men would praise the LORD for his goodness, and for his wonderful works to the children of men!

¶ They that go down to the sea in ships, that do business in great waters;

These see the works of the LORD, and his wonders in the deep.

For he commandeth, and raiseth the stormy wind, which lifteth up the waves thereof.

They mount up to the heaven, they go down again to the depths: their soul is melted because of trouble.

They reel to and fro, and stagger like a drunken man, and are at their wits' end.

Then they cry unto the LORD in their trouble, and he bringeth them out of their distresses.

He maketh the storm a calm, so that the waves thereof are still.

Then are they glad because they be quiet; so he bringeth them unto their desired haven.

Мій сину, кара́ння Господнього не відкидай, і карта́ння Його не вважай тягаре́м, —

бо кого́ Господь любить, карта́є того, і кохає, немов батько сина!

Направду ж Він не́мочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пора́неного, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив.

А Він був ране́ний за наші гріхи, за наші прови́ни Він му́чений був, — кара на Ньому була за наш мир, Його ж ра́нами нас уздоро́влено!

Бож не вічно Я буду суди́тись, і не за́вжди Я гні́ватись буду, бо дух з-від обличчя Мого зомлі́в би, та й ду́ші, які Я вчинив.

Я гнівався був за гріх користолю́бства його, та й ура́зив його, заховав Я обличчя Своє й лютував, та пішов він, відступний, дорогою серця свого́.

Я бачив доро́ги його, і вздоро́влю його, і його поведу́ й дам потіху для нього й для тих, що суму́ють із ним.

Добре Я чую Єфрема, як він головою похи́тує, пла́чучи: „Покарав Ти мене — і пока́раний я, мов теля те нена́вчене! Наверни́ Ти мене — і верну́ся, бо Ти — Господь Бог мій!

Бо як я наверну́вся, то ка́явся, коли ж я пізнав, то вдарив по сте́гнах свої́х. Засоромився я та збентежений був, бо я га́ньбу ношу́ молодо́щів своїх.

Чи Єфрем не Мій син дорогий, чи не люба дитина Моя? То скільки Я не говорю́ проти нього, завжди сильно його пам'ятаю! Тому́ то за нього хвилюється нутро Моє, змилосе́рджуся справді над ним, говорить Госпо́дь!

і забули на́гад, що говорить до вас, як синів: „Мій сину, — не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоря́є тобі.

Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає“!

Коли те́рпите кару, то ро́бить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що ба́тько його не карає?