Біблійні вірші про Atonement

щоб викупити підзако́нних, щоб усино́влення ми прийняли́.

А тепер у Христі Ісусі ви, що колись далекі були́, стали близькі́ Христовою кров'ю.

Він бо наш мир, що вчинив із двох одне й зруйнував середи́нну перегороду, ворожнечу, Своїм тілом, -

Він Своєю наукою знищив Зако́на заповідей, щоб з обох збудувати Собою одно́го ново́го чоловіка, мир чинивши,

і хрестом примирити із Богом обох в однім тілі, ворожнечу на ньому забивши.

І, прийшовши, „Він благовісти́в мир вам, далеким, і мир близьки́м“,

бо обоє Ним маємо при́ступ у Дусі однім до Отця.

Бо вгодно було́, щоб у Нім перебува́ла вся повнота́,

і щоб Ним поєднати з Собою все, примиривши кров'ю хреста Його, через Нього, чи то зе́мне, чи то небесне.

І вас, що були́ колись відчужені й вороги думкою в злих учинках,

тепер же примирив смертю в лю́дськім тілі Його, щоб учинити вас святими, і непорочними, і неповинними перед Собою,

бо Бог нас не призна́чив на гнів, але щоб спасі́ння оде́ржали Господом нашим Ісусом Христом,

що помер був за нас, щоб, чи пильнуємо ми чи спимо́, укупі з Ним ми жили́.

Один бо є Бог, і один Посере́дник між Богом та людьми́, — люди́на Христос Ісус,

що дав Само́го Себе на ви́куп за всіх. Таке було свідо́цтво ча́су свого,

і не з кров'ю козлів та телят, але з власною кров'ю увійшов до святині один раз, та й набу́в вічне відку́плення.

Бо коли кров козлів та телят та попіл із я́лівок, як покро́пить нечистих, освячує їх на очи́щення тіла,

скільки ж більш кров Христа, що Себе непорочного Богу приніс Вічним Духом, очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому!

Тому Він — Посере́дник Ново́го Заповіту, щоб через смерть, — що була́ для відку́плення від пере́ступів, учинених за першого заповіту, — покликані прийняли́ обі́тницю вічного спа́дку.

і не тому́, щоб часто прино́сити в жертву Себе, як первосвященик входить у святиню кожнорічно з кров'ю чужою,

бо інакше Він мусів би часто страждати ще від закла́дин світу, а тепер Він з'явився один раз на схи́лку віків, щоб власною жертвою знищити гріх.

Бо Зако́н, мавши тільки тінь майбутнього добра́, а не самий о́браз речей, тими самими жертвами, що за́вжди щороку прино́сяться, не може ніко́ли вдоскона́лити тих, хто приступає.

Інакше вони перестали б прино́ситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жодної свідо́мости гріхів.

Але в них спо́мин про гріхи буває щороку,

бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи!