Біблійні вірші про Animals

Цар послав — і його розв'яза́в, воло́дар народів — і його був звільни́в.

Він настанови́в його паном над домом своїм, і воло́дарем над усім маєтком своїм,

щоб в'язни́в він його можновла́дців по волі своїй, а старших його умудря́в.

І Ізраїль прибув до Єги́пту, і Яків заме́шкав у Ха́мовім кра́ї.

А наро́д Свій Він сильно розмно́жив, і зробив був рясні́шим його від його ворогів.

Він переміни́в їхнє серце, щоб народа Його ненави́діли, щоб брались на хи́трощі проти рабів Його.

Іди до мурашки, ліню́ху, поглянь на дороги її — й помудрій:

нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля;

вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу.

мура́шки, — не сильний наро́д, та пожи́ву свою загото́влюють літом;

борсуки́, — люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять;

немає царя в сарани́, — але вся вона в стро́ї бойо́вім вихо́дить;

паву́к тільки ла́пками пнеться, та він і в пала́тах царськи́х!

Я сказав був у серці своє́му: Це для лю́дських синів, щоб Бог випробо́вував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті зві́рі,

бо доля для лю́дських синів і доля звіри́ни — однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один по́дих, і нема над твариною ви́щости людям, — марно́та бо все!

Все до місця одно́го йде: все постало із по́роху, і ве́рнеться все знов до пороху.

Хто те знає, чи дух лю́дських синів підійма́ється вго́ру, і чи спуска́ється вділ до землі дух скотини?

Але бу́дуть барло́жити там зві́рі пустині, і будуть доми́ їхні со́вами по́вні, і там пробува́тимуть стру́сі, і волохаті де́мони там танцюва́тимуть.

І зави́ють шака́ли в порожніх хоро́мах його, а гієни в веселих пала́цах! І близьке́ вже насту́плення ча́су його, і не заба́ряться ці його дні!

Або коли б Я морови́цю послав до цієї землі, і вилив би на неї свою лютість у крові, щоб вигубити з неї люди́ну й скоти́ну,

а Ной, Даниї́л та Йов були б серед неї, — як живий Я! — говорить Господь Бог, — ані сина, ані дочки́ не врятували б вони! Вони в своїй справедливості врятують тільки свою вла́сну душу.

Бо так говорить Господь Бог: Хоч послав би Я на Єрусалим чотири Свої лихі при́суди: меча, і голод, і люту звірину́ та морови́цю, щоб вигубити з нього люди́ну та скоти́ну,

Як стогне това́р, поголо́мшені че́реди, — бо немає їм па́ші, ота́ри спусто́шені!

До тебе я кли́чу, о Господи, пожер бо огонь пасови́ща пустині, а жар попали́в усі дере́ва на полі.

Навіть пі́льна худо́ба пра́гне до Тебе, бо водні джере́ла посо́хли, огонь же поже́р пасови́ща пустині!