Біблійні вірші про Afflictions and Adversities

Бо як я наверну́вся, то ка́явся, коли ж я пізнав, то вдарив по сте́гнах свої́х. Засоромився я та збентежений був, бо я га́ньбу ношу́ молодо́щів своїх.

Бо напо́юю Я душу зму́чену, і кожну душу скорбо́тну наси́чую.

Але тебе врятую цього дня, — говорить Господь, — і ти не бу́деш ві́дданий в руку цих людей, яких ти боїшся.

Бо конче врятую тебе, і від меча не впаде́ш ти, і буде тобі душа твоя за здо́бич, бо ти наді́явся на Мене, говорить Господь“.

Ти сказав був: „Ой горе мені, бо додав Господь сму́тку до бо́лю мого! Я змучивсь зідха́нням своїм, і не знайшов відпочинку“!

Її грабівники́ взяли го́ру над нею, і добре веде́ться її ворогам, бо їй завдав смутку Госпо́дь за числе́нність у неї гріхів: Немовлята її до поло́ну пішли перед ворогом.

Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —

Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —

нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;

Бо Господь не наві́ки ж покине!

Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю,—

бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.

Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.

Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“

І ваші врятовані згадають про Мене серед наро́дів, куди бу́дуть за́брані до поло́ну, коли Я зламаю їхнє блудне́ серце, що відпало від Мене, та їхні очі, що пере́люб чинили з своїми божка́ми, і вони самі бу́дуть бри́дитися тих злих речей, що робили, щодо всіх їхніх гидо́т.

тому скажи: Так говорить Господь Бог: Хоч Я віддали́в їх поміж народи, і хоч розпоро́шив їх по края́х, проте буду для них хоч малою святинею в тих края́х, куди вони ввійшли.

І проведу́ вас під па́лицею, і введу́ вас у зв'язо́к заповіту.

І згадаєте там свої дороги, і всі свої вчинки, якими ви занечи́стилися, і почуєте оги́дження перед самими собою за всі ваші ли́ха, які наробили.

Тому́, царю, нехай буде до вподо́би моя рада тобі, — зламай же свої гріхи́ справедливістю, а свої провини — милістю для вбогих, щоб твій мир був довготрива́лий“.

Усе це сталося над царем Навуходоно́сором.

На кінці дванадцяти́ місяців прохо́джувався він по царсько́му пала́цу в Вавилоні.

Над синами ж її Я не змилуюся, бо вони сини блу́ду,

бо їхня мати блудли́ва була, та, що ними була вагітна́, сором чинила, бо казала вона: Я піду́ за своїми полюбо́вниками, що дають мені хліб мій та воду мою, мою вовну та льон мій, оливу мою та напо́ї мої.

І спусто́шу її виноградинка та її фіґове дерево, про які вона говорила: „Це мені дар за блудоді́йство, що дали́ мені мої полюбо́вники“. А Я оберну́ їх на ліс, — і їх пожере́ польова́ звірина́!

І навіщу́ її за дні Ваалів, коли вона кадила. І приоздбо́лювалася ти своєю носово́ю сере́жкою та своїм наши́йником, і ходила за своїми полюбо́вниками, а Мене забувала, говорить Госпо́дь.