Біблійні вірші про Abraham

Як і Давид називає блаженною люди́ну, якій рахує Бог праведність без діл:

„Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому прикриті гріхи.

Блаженна людина, якій Господь не порахує гріха́!“

Чи ж це блаже́нство з обрізання чи з необрізання? Бо говоримо, що „віра залічена Авраамові в праведність“.

Як же залічена? Як був в обрізанні, чи в необрізанні? Не в обрізанні, але в необрізанні!

І прийняв він ознаку обрізання, — печать праведности через віру, що її в необрізанні мав, щоб йому бути отцем усіх віруючих, хоч були необрізані, щоб і їм залічено праведність,

і отцем обрізаних, не тільки тих, хто з обрізання, але й тих, хто ходить по слідах віри, що її в необрізанні мав наш отець Авраам.

Бо обі́тницю Авраамові чи його насінню, що бути йому спадкоємцем світу, дано не Зако́ном, але праведністю віри.

Бо коли спадкоємці ті, хто з Зако́ну, то спорожніла віра й зні́вечилась обі́тниця.

Бо Зако́н чинить гнів; де ж немає Закону, немає й пере́ступу.

Через це з віри, щоб було з милости, щоб обі́тниця певна була всім нащадкам, не тільки тому́, хто з Закону, але й тому́, хто з віри Авраама, що отець усім нам,

як написано: „Отцем багатьох наро́дів Я поставив тебе,“ — перед Богом, Якому він вірив, Який оживляє мертвих і кличе неіснуюче, як існуюче.

Він — проти надії — увірував у надії, що стане батьком багатьох народів, за сказаним: „Таке числе́нне буде насіння твоє!“

І не знеміг він у вірі, і не вважав свого тіла за вже омертвіле, бувши майже сторічним, ні утро́би Сариної за змертвілу,

і не мав сумніву в обі́тницю Божу через недові́рство, але зміцни́вся в вірі, і віддав славу Богові,

і був зовсім певний, що Він має силу й виконати те, що обіцяв.

Тому й „залічено це йому в праведність“.

Кажу́ ж, що Христос для обрі́заних став за слу́жку ради Божої правди, щоб отцям потвердити обі́тниці,

Так як Авраа́м „був увірував в Бога, — і це залічено за праведність йому“.

Тож знайте, що ті, хто від віри, — то сини Авраа́мові.

І Писа́ння, передбачивши, що вірою Бог виправдає поган, благовісти́ло Авраамові: „Благосло́вляться в тобі всі наро́ди!“

Тому́ ті, хто від віри, бу́дуть поблагосло́влені з вірним Авраамом.

А всі ті, хто на діла Зако́ну покладається, — вони під прокля́ттям. Бо написано:, Прокля́тий усякий, хто не триває в усьому, що написано в книзі Зако́ну, щоб чинити оте!“

А що перед Богом Зако́ном ніхто не виправдується, то це ясно, бо „праведний житиме вірою“.

А Зако́н не від віри, але „хто чинитиме те, той житиме ним“.