Повна самотність і тілесне тління

13

Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,

14

мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.

15

Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.

16

Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.

17

Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.

18

Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.

19

Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.

20

До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.

21

Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!

22

Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?