Біблійні вірші про The Miracles of Christ

І ось жінка одна ханане́янка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: „Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, — де́мон тяжко дочку́ мою мучить!“

А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: „Відпусти її, бо кричить услід за нами!“

А Він відповів і сказав: „Я по́сланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого“.

А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: „Господи, допоможи мені!“

А Він відповів і сказав: „Не годи́ться взяти хліб у дітей, і кинути щеня́там“.

Вона ж відказала: „Так, Господи! Але ж і щеня́та їдять ті кришки́, що спадають зо сто́лу їхніх панів“.

Тоді відповів і сказав їй Ісус: „О жінко, твоя віра велика, — нехай буде тобі, я́к ти хочеш“! І тієї години дочка́ її ви́дужала.

І приступило до Нього багато наро́ду, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоро́влював їх.

А Ісус Своїх у́чнів покликав і сказав: „Жаль Мені цих людей, що вже три́ дні зо Мною знахо́дяться, але їсти не мають чого́; відпустити їх без їжі не хо́чу, щоб вони не ослабли в дорозі“.

А учні Йому відказали: „Де́ нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки наро́ду?“

А Ісус запитав їх: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж відказали: „Семеро, та трохи рибок“.

І Він ізвелів на землі посідати наро́дові.

І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав у́чням Своїм, а учні наро́дові.

І всі їли й наси́тилися, а з позосталих кусків назбирали сім ко́шиків по́вних...

Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.

А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, брата його, та й веде їх осі́бно на го́ру високу.

І Він перед ними переобрази́вся : обличчя Його, як те сонце, зася́ло, а одежа Його стала біла, як світло.

І ось з'явились до них Мойсей та Ілля́, і розмовляли із Ним.

І озвався Петро та й сказав до Ісуса: „Господи, до́бре бути нам тут! Коли хочеш, поста́влю оту́т три шатра: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі“.

Як він ще говорив, ось хмара ясна заслони́ла їх, і ось голос із хмари почувсь, що казав: „Це Син Мій Улю́блений, що Його Я вподо́бав. Його слухайтеся!“

А почувши, попа́дали учні долі́лиць, і полякалися сильно.

А Ісус підійшов, доторкнувся до них і промовив: „Уставайте й не бійтесь!“

Звівши ж очі свої, ніко́го вони не побачили, окрім Само́го Ісуса.

І як вони до наро́ду прийшли, то до Нього один чоловік приступив, і навко́лішки впав перед Ним,

і сказав: „Господи, змилуйсь над сином моїм, що біснується у новомі́сяччі, і мучиться тяжко, бо почасту падає він ув огонь, і почасту в воду.