Martha

І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одно́го села. Одна ж жінка, Марта їй на ім'я́, прийняла Його в дім свій.

А Марта великою по́слугою клопота́лась, а спинившись, сказала: „Господи, чи байду́же Тобі, що на мене саму́ полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла“.

Госпо́дь же промовив у відповідь їй: „Марто, Марто, — турбуєшся й жу́ришся ти про багато чого́,

Був же хворий один, Ла́зар у Віфа́нії, із села Марії й сестри її Марти.

А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.

І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розва́жити їх.

Тоді Марта, почувши, що надхо́дить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.

І Марта сказала Ісусові: „Коли б, Господи, був Ти отут, — то не вмер би мій брат.

Відказує Марта Йому: „Знаю, що в воскресіння останнього дня він воскресне“.

А Ісус не ввійшов був іще до села, а знахо́дивсь на місці, де Марта зустріла Його.

Промовляє Ісус: „Відваліть цього каменя!“ Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: „Уже, Господи, чути, — бо чотири вже дні він у гро́бі“.

І для Нього вече́рю там спра́вили, а Марта прислуго́вувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли.