Біблійні вірші про Resurrection

І пізнаєте ви, що Я Госпо́дь, коли Я повідчиня́ю ваші гроби́, і коли позво́джу вас із ваших гробі́в, Мій наро́де!

І дам Я в вас Свого Духа, — і ви оживе́те, і вміщу́ вас на вашій землі, і пізна́єте ви, що Я, Госпо́дь, сказав це й зробив, говорить Госпо́дь!“

І багато-хто з тих, що сплять у зе́мному по́росі, збудяться, одні на вічне життя, а одні на наруги, на вічну гидоту.

А розумні будуть ся́яти, як світила небозво́ду, а ті, хто привів багатьох до праведности, немов зорі, навіки віків.

А ти йди до кінця, і відпочи́неш, і встанеш на свою долю під кінець тих днів!“

З рук шеолу Я ви́куплю їх, від смерти їх ви́бавлю. Де, смерте, жа́ло твоє? Де, шео́ле, твоя перемо́га? Жаль схова́ється перед очима Моїми!

Того дня приступили до Нього саддуке́ї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його,

та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“.

Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму.

Так само і другий, і третій, — аж до сьомого.

А по всіх вмерла й жінка.

Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“.

Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили.

Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі.

А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже:

„Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“.

І пошле анголі́в Своїх Він із голосним сурмови́м гуком, і зберуть Його ви́браних — „від вітрі́в чотирьох, від кінців неба аж до кі́нців його“.

Тоді Царство Небесне буде подібне до десяти дів, що побрали каганці́ свої, та й пішли зустріча́ти молодого.

П'ять же з них нерозумні були, а п'ять мудрі.

Нерозумні ж, узявши каганці́, не взяли́ із собою оливи.

А мудрі набрали оливи в посудинки ра́зом із своїми каганця́ми.

А коли забари́всь молодий, то всі задрімали й поснули.

А опі́вночі крик залуна́в: „Ось молодий, — виходьте назу́стріч!“

Схопи́лись тоді всі ті діви, і каганці́ свої наготува́ли.

Нерозумні ж сказали до мудрих: „Дайте нам із своєї оливи, бо наші каганці́ ось гаснуть“.