Біблійні вірші про Mountains

Він на суході́л змінив море, — й перехо́дили рі́чку ногою, — там раділи ми в Ньому!

визволь з болота мене, щоб я не втопи́вся, щоб я урято́ваний був від своїх ненави́сників та від глибо́кости вод!

бо лихим я зави́дував, бачивши спо́кій безбожних, —

бо великий Господь і просла́влений ве́льми, Він грізни́й понад богів усіх!

Грайте Господе́ві на гу́слах, на гу́слах і піснопі́нням,

ви, насіння Авраама, раба Його, сини Яковові, вибра́нці Його́!

Він пам'ятає наві́ки Свого заповіта, те слово, яке наказав був на тисячу родів,

що склав Він його з Авраа́мом, і прися́гу Свою — для Ісака.

Він поставив її за Зако́на для Якова, Ізраїлеві — заповітом навіки,

і ходили вони від наро́ду до наро́ду, від царства до іншого лю́ду.

Кайда́нами му́чили но́ги його, залізо пройшло в його тіло,

Він градом зробив їхній дощ, палю́чий огонь — на їхню землю.

А я в Ім'я́ Господа кличу: „О Господи, ви́зволи ж душу мою!“

Пильнує Господь недосві́дчених, — став я нужде́нний, та Він допомо́же мені!

Як вертався Госпо́дь із поло́ном Сіону, то були́ ми немо́в би у сні. Наші у́ста тоді були́ повні весе́лощів, а язик наш — співа́ння! Казали тоді між наро́дами: Велике вчини́в Господь з ними!“

Про пишну славу вели́ччя Твого, про справи чудо́вні Твої розпові́м!

Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:

го́ри та па́гірки всі, плідне дерево та всі кедри́ни,

Появилася зе́лень, і трава показалась, і збирається сіно із гір, —

„Голос мого коханого! Ось він іде, ось він скаче гора́ми, по пагі́рках вистри́бує.

„Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хоро́ша! Твої оченя́тка, немов ті голу́бки, глядя́ть з-за серпа́нку твого́! Твої ко́си — немов стадо кіз, що хви́лями схо́дять з гори Гілеа́дської!

Поки день прохоло́ду навіє, а ті́ні втечуть, піду́ я собі на ту ми́ррину го́ру й на па́гірок ладану“.

Зо мною з Лівану, моя нарече́на, зо мною з Лівану ти пі́деш! Спогля́неш з вершини Ама́ни, з вершини Сені́ру й Гермо́ну, з лего́вища левів, з леопа́рдових гір.

„Утікай, мій коха́ний, і станься подібний до са́рни собі, чи до молодого оленя у бальза́мових го́рах!“

І ста́неться на кінці днів, мі́цно поста́влена буде гора́ дому Господнього на шпилі́ гір, і пі́днята буде вона понад згі́р'я, — і поли́нуть до неї всі люди.