Біблійні вірші про Man: Spirit

Ісус відповів і до нього сказав: „Поправді, поправді кажу́ Я тобі: Коли хто не наро́диться згори́, то не може побачити Божого Царства“.

Никоди́м Йому каже: „Як може люди́на родитися, бувши старою? Хіба може вона ввійти до утро́би своїй матері зно́ву й родитись?“

Ісус відповів: „Поправді, поправді кажу́ Я тобі: Коли хто не ро́диться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже.

Що вродилося з тіла — є тіло, що ж уродилося з Духа — є Дух.

Не дивуйся тому́, що сказав Я тобі: Вам необхі́дно родитись згори́.

Вітер віє, де хоче, і його голос ти чуєш, та не відаєш, звідкіля́ він приходить, і куди він іде. Так буває і з кожним, хто від Духа наро́джений“.

Бо ми знаємо, що Зако́н духовний, а я тіле́сний, про́даний під гріх.

Бо що́ я виконую, не розумію; я бо чиню не те, що́ хочу, але що́ нена́виджу, те я роблю́.

А коли роблю́ те, чого я не хо́чу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий,

а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.

Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажа́ння лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знахо́джу.

Бо не роблю́ я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню.

Коли ж я роблю́ те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.

Тож знахо́джу зако́на, коли хочу робити добро, — що зло лежить у мені.

Бо маю задово́лення в Законі Божому за вну́трішнім чолові́ком,

та бачу інший зако́н у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і поло́нить мене законом гріховним, що знахо́диться в членах моїх.

Нещасна я люди́на! Хто мене ви́зволить від тіла цієї смерти?

Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Тому́ то я сам служу́ розумом Законові Божому, але тілом — закону гріховному.

Бо Бог, що звелів був світлу зася́яти з те́мряви, у серцях наших зася́яв, щоб просвітити нам знання́ слави Божої — в Особі Христовій.

А ми маємо скарб цей у посу́динах гли́няних, щоб ве́лич сили була Божа, а не від нас.

Знаємо бо, коли зе́мний мешка́льний наме́т наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, - дім нерукотво́рний та вічний.

Тому́ то й зідхаємо, бажаючи приодягти́ся будівлею нашею, що з неба,

коли б тільки й одя́гнені ми не знайшлися нагі́!

Бо ми, знахо́дячися в цьому наметі, зідхаємо під тягаре́м, бо не хочемо роздягти́ся, але одягти́ся, щоб смертне поже́рлось життям.

А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завда́ток Духа.