Біблійні вірші про Love to Man

Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?

Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?

Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!

Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —

чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?

Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —

хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!

Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“.

Це найбільша й найперша заповідь.

А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“.

Не будьте винні ніко́му нічо́го, крім того, щоб любити один о́дного. Бо хто іншого любить, той виконав Зако́на.

Бо заповіді: „Не чини пере́любу“, „Не вбивай“, „Не кради́“, „Не свідку́й неправдиво“, „Не пожада́й“ й які інші, вони мі́стяться всі в цьому слові: „Люби свого бли́жнього, як самого себе!“

Любов не чинить зла ближньому, тож любов — викона́ння Зако́ну.

Любов довготе́рпить, любов милосе́рдствує, не за́здрить, любов не величається, не надима́ється,

не пово́диться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не ду́має лихо́го,

не радіє з неправди, але тішиться правдою,

усе зно́сить, вірить у все, сподіва́ється всього, усе те́рпить!

І знаєте й ви, филип'я́ни, що на поча́тку благові́стя, коли я з Македонії вийшов, не прилучилась була́ жо́дна Церква до справи дава́ння й прийма́ння для мене, самі тільки ви,

що і раз, і вдруге мені на потреби мої посилали й до Солу́ня.

Кажу́ це не тому́, щоб шукав я дава́ння, — я шукаю плоду, що примно́жується на річ вашу.

Та все я одержав, і маю достаток. Маю повно, прийнявши від Епафроди́та, що́ ви послали, як па́хощі запашні́, жертву приємну, Богові вгодну.

А мій Бог нехай ви́повнить вашу всяку потребу за Своїм багатством у Славі, у Христі Ісусі.

Хай Госпо́дь подасть милосердя Ониси́форовому дому, бо він часто мене підкріпляв і кайда́нів моїх не соро́мився.

А коли він до Риму прибув, шукав мене пильно й знайшов, —

хай Госпо́дь йому дасть знайти милість від Господа в день той, — скільки ж він послужив був в Ефе́сі мені, ти ві́даєш краще!