Біблійні вірші про Idleness

Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш?

Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —

і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж!

Ледача рука до убо́зтва веде, рука ж роботя́ща збагачує.

Хто літом збирає — син мудрий, хто ж дрімає в жнива́ — син безпутній.

Я прохо́див край поля люди́ни лінивої, та край виноградника недоу́мкуватого, —

і о́сь все воно позаро́стало те́рням, будяка́ми покрита поверхня його, камі́нний же мур його був поруйно́ваний.

„Ще тро́хи поспа́ти, подріма́ти ще тро́хи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —

і прихо́дить, немов мандрівни́к, незамо́жність твоя, і ну́жда твоя, як озбро́єний муж!“

Лінивий говорить: „Лев на дорозі! Лев на майда́ні!“

Двері обе́ртаються на своєму чопі́, а лінивий — на лі́жку своїм.

Свою руку лінивий стромля́є до миски, — та підне́сти до рота її йому тяжко.

Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.

А вийшовши коло години одина́дцятої, знайшов інших, що стояли без праці, та й каже до них: „Чого тут стоїте́ цілий день безробітні?“

Вони кажуть до нього: „Бо ніхто не найняв нас“. Відказує їм: „Ідіть і ви в виноградник“.

І ще інший прийшов і сказав: „Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.

Я бо боявся тебе, — ти ж бо люди́на жорсто́ка: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв“.

І відказав той йому: „Уста́ми твоїми, злий рабе, суджу́ я тебе! Ти знав, що я — жорстока люди́на, беру́, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.

Чому́ ж не віддав ти міня́льникам срі́бла мого, — і я, повернувшись, узяв би своє із прибу́тком?“

І сказав він присутнім: „Візьміть міну від нього, та дайте тому́, хто десять мін має“.

І відказали йому: „Пане, — він десять мін має“.

Бо коли ми в вас перебува́ли, то це вам наказували, що як хто працювати не хоче, — нехай той не їсть!

Бо ми чуємо, що дехто між вами живуть по-леда́чому, — нічого не роблять, а тільки вдають, ніби роблять.