Біблійні вірші про Holiness

Коли праве око твоє спокуша́є тебе, — його ви́бери, і кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вки́нене.

І як прави́ця твоя спокуша́є тебе, — відітни́ її й кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вки́нене.

Бо посо́литься кожен огнем, і кожна жертва посо́литься сіллю.

Сіль — добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, — чим поправити її? Майте сіль у собі, майте й мир між собою!“

щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому

у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.

Бо не той юдей, що є ним назовні, і не то обрізання, що назовні на тілі,

але той, що є юдей потаємно, духо́во, і обрі́зання — серця духом, а не за буквою; і йому похвала́ не від людей, а від Бога.

Що ж скажемо? Позоста́немся в гріху́, щоб благодать примно́жилась? Зо́всім ні!

Ми, що вмерли для гріха, як ще будемо жити в нім?

Чи ви не знаєте, що ми всі, хто христився у Христа Ісуса, у смерть Його христилися?

Отож, ми поховані з Ним хрищенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обно́вленні життя.

Бо коли ми з'єдна́лися подо́бою смерти Його, то з'єднаємось і подобою воскре́сення,

знаючи те, що наш давній чоловік розп'я́тий із Ним, щоб зни́щилось тіло гріхо́вне, щоб не бути нам більше рабами гріха,

бо хто вмер, той звільни́всь від гріха!

А коли ми померли з Христом, то віруємо, що й жити з Ним бу́демо,

знаючи, що Христос, воскре́снувши з мертвих, уже більш не вмирає, — смерть над Ним не панує вже більше!

Бо що вмер Він, то один раз умер для гріха, а що живе, то для Бога живе.

Так само ж і ви вважайте себе за мертвих для гріха й за живих для Бога в Христі Ісусі, Господі нашім.

Тож нехай не панує гріх у смерте́льному вашому тілі, щоб вам слухатись його пожадли́востей,

і не віддавайте членів своїх гріхові за знаря́ддя неправедности, але віддайте себе Богові, як ожилих із мертвих, а члени ваші — Богові за знаря́ддя праведности.

Бо хай гріх не панує над вами, — ви бо не під Законом, а під благода́ттю.

Що ж? Чи бу́демо грішити, бо ми не під Законом, а під благода́ттю? Зо́всім ні!

Хіба ви не знаєте, що кому віддаєте себе за рабів на по́слух, то ви й раби того, кого слухаєтесь, — або гріха на смерть, або послуху на праведність?

Тож дяка Богові, що ви, бувши рабами гріха, від серця послухались того роду науки, якому ви себе віддали́.