Біблійні вірші про Depravity of Man

І бачив Господь, що велике розбе́щення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її — тільки зло повсякде́нно.

І пожалкував був Господь, що людину створив на землі. І засмутився Він у серці Своїм.

І промовив Господь: „Зітру Я люди́ну, яку Я створив, з поверхні землі, — від людини аж до скотини, аж до плазунів, і аж до птаства небесного. Бо жалкую, що їх Я вчини́в“.

І зіпсулась земля перед Божим лицем, і напо́внилась земля насильством.

І бачив Бог землю, — і ось зіпсулась вона, кожне бо тіло зіпсуло дорогу свою на землі.

І промовив Господь до Ноя: „Прийшов кінець кожному тілу перед лицем Моїм, бо напо́внилась земля насильством від них. І ось Я винищу їх із землі.

„Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?

Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!

Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вион будуть розча́влені!

Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?

Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.

Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?

Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,

то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.

Що таке чоловік, щоб опра́вданим бути, і щоб був справедливим від жінки наро́джений?

Таж Він на́віть святим Своїм не довіря́є, і не опра́вдані в о́чах Його небеса́, —

що ж тоді чоловік той бридки́й та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?

І як може люди́на бути праведною перед Богом, і як може бути чистим, від жінки наро́джений?

Таж Йому навіть місяць не світить, і в очах Його й зо́рі не ясні!

Що ж тоді люди́на ота́, — червя́к, чи син лю́дський — хроба́к?“

Го́споди, хто може перебувати в наме́ті Твоїм? Хто ме́шкати може на святій Твоїй горі? —

Той, хто в невинності ходить, і праведність чинить, і правду говорить у серці своїм,

хто не обмовля́є своїм язиком, і злого не чинить для друга свого, і свого ближнього не зневажає!

¶ To the chief Musician upon Mahalath, Maschil, A Psalm of David. The fool hath said in his heart, There is no God. Corrupt are they, and have done abominable iniquity: there is none that doeth good.

як зіфе́яни прийшли були та сказали Саулові: „Ось Давид поміж нами ховається!“