Біблійні вірші про Beasts

Тільки цього не будете їсти з тих, що жують жуйку, і з тих, що мають розділені копи́та: верблю́да, бо він жує жуйку, та розділених копит не має, — нечистий він для вас.

І тушка́нчика, бо він жує жуйку, та не має розді́лених копи́т, — нечистий він для вас.

І зайця, бо він жує жуйку, та не має розді́лених копит, — нечистий він для вас.

І свині́, бо вона має розділені ра́тиці, і має ра́тиці роздво́єні розри́вом, та жуйки не жує, — нечиста вона для вас.

Їхнього м'яса не будете їсти, а до їхнього па́дла не будете доторкатися, — нечисте воно для вас.

І побачила та ослиця Господнього Ангола — і лягла під Валаамом. І запалився гнів Валаамів, і він ударив ослицю києм.

І відкрив Господь уста ослиці, і сказала вона до Валаама: „Що́ я зробила тобі, то ти оце тричі вдарив мене?“

І сказав Валаам до ослиці: „Бо ти виставила мене на сміх. Коли б меч був у руці моїй, то тепер я забив би тебе!“

І сказала осли́ця до Валаама: „Чи ж я не ослиця твоя, що ти їздив на мені, скільки живеш, аж до цього дня? Чи ж справді звикла я робити тобі так?“ І він відказав: „Ні!“

І відкрив Господь очі Валаамові, і побачив він Господнього Ангола, що стоїть на дорозі, а його ви́тягнений меч у руці його. І схилився він, і впав на обличчя своє.

І сказав до нього Ангол Господній: „На́що ти вдарив ослицю свою оце тричі? Ось я вийшов за перешкоду, бо ця дорога погибельна передо мною.

Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,

якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?

Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.

Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.

Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?

Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!

Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,

— сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,

хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!

Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.

При кожному розі кричить він: „І-га!“ і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.

Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!

Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?

Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,