Jesus

І ввійшов Він у чо́вен до них, і вітер затих. А вони здивувалися ду́же в собі,

І, як вони повихо́дили з чо́вна, люди зараз пізнали Його,

і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих прино́сити, де тільки прочули були, що Він є.

І куди тільки Він прибував — до сіл, чи до міст, чи до осе́ль, — клали недужих на майда́нах, і благали Його, щоб могли доторкну́тись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього дото́ркувався, той був уздоро́влений!

І зібрались до Нього фарисеї та деякі з книжників, які прибули́ із Єрусалиму,

і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками „нечистими“, цебто невмитими.

І запитали Його фарисеї та книжники: „Чому учні Твої не живуть за переда́нням старших, але хліб споживають руками нечистими?“

А Він їм відказав: „Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: „Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене.

Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.

І Він зно́ву покликав наро́д і промовив до нього: „Послухайте Мене всі, і зрозумійте!

А коли від наро́ду ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про при́тчу.

І Він їм відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззо́вні в люди́ну, — не може опога́нити її?

А далі сказав Він: „Що з люди́ни виходить, — те́ люди́ну опога́нює.

І встав Він, і звідти пішов у землю ти́рську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись.

Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому.

А ця жінка греки́ня була́, родом сирофінікі́янка. Вона стала благати Його, щоб із дочки́ її де́мона вигнав.

А Він їй сказав: „Дай, щоб перше наїлися діти, — не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щеня́там!“

А вона Йому в відповідь каже: „Так, Господи! Але навіть щеня́та їдять під столом від дитячих кришо́к“.

І Він їй сказав: „За слово оце йди собі, — де́мон вийшов із твоєї дочки́!“

І вийшов Він знов із країв ти́рських і сидо́нських, і́ подався шляхом на Сидо́н над море Галілейське, через око́лиці Десятимі́стя.

І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав.

І взяв Він його від наро́ду само́го, і вклав пальці Свої йому в ву́ха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика́.

І, на небо спогля́нувши, Він зідхнув і промовив до нього: „Еффата́“ ; цебто: „Відкрийся!“

А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповіда́ли. Та що більше наказував їм, то ще більш розголо́шували.

І ду́же всі дивувалися та говорили: „Він добре все робить: глухим дає чути, а німим — говорити!“